Розділ «Частина третя Роздача»

— Яку касету, Патрику? Чому ти робиш мені боляче?..

Цівка сліз переросла у потік. Вулиця почала зникати за запрілими вікнами, Пенні мов замкнули у світі божевілля.

— Глянь на мене і скажи, що не надсилала мені касету з записом нас у Борнмуті.

— Ні. Ні. Яку касету? — Пенні раптово задихнулася, і жах висушив сльози.— Є запис нас у Борнмуті? Патрику, це підло. Але ж хто?

Він відпустив її руку, і його голова повільно опустилася на кермо.

— О Боже, це ще гірше, ніж я думав,— промимрив він.

— Патрику, я не розумію.

Його обличчя посіріло, раптово постаріло, шкіра на щоках натягнулася, ніби старий пергамент.

— Учора мені додому доправили касету. Це був запис нас у ліжку на партійній конференції.

— І ти подумав, що то я надіслала її? Чому, гівнюк ти жалюгідний!

— Я сподівався, що то ти, Пен.

— Чому? Чому я? — з огидою викрикнула вона.

Він схопився за кермо, кісточки побіліли, витріщився поперед себе, та не на дорогу.

— Я сподівався, що то ти, Пен, тому що як це не ти, тоді я не маю й найслабшої здогадки, хто це робить. І немає ніякого збігу в тому, що її доставили саме зараз, за стільки тижнів, відколи її записали. Мене не намагаються шантажувати на гроші. Вони хочуть, щоб я вибув з лідерської гонки,— його голос знизився до шепоту.— Наступного вівторка мені гаплик.

Вултон провів решту ранку, намагаючись мислити конструктивно. У нього не було і клаптя сумніву, що саме виборча гонка викликала раптову появу касети. Він перемусолив щось із дюжину ідей щодо того, хто міг стояти за цим, навіть росіян розглядав, та нічого не випливло. Йому більше не було куди йти. Подзвонив дружині — він завинив їй це, ба й більше,— а потім скликав прес-конференцію.

Зіткнувшись із такою проблемою, деякі люди могли б вирішити сумирно зникнути зі сцени і молитися, що їх не потурбують у їхньому тихому відступі, та Вултон не належав до «деяких людей». Він був з тих, хто краще поляже в боротьбі, намагаючись урятувати бодай щось після краху своїх мрій. Йому не було чого втрачати.

Коли по обіді зібралася прес-конференція, він був налаштований рішуче. Не маючи часу на ще якісь формальні розпорядження, він скликав ЗМІ на зустріч на набережній Алберт, з південного боку річки, навпроти будівлі парламенту. Йому потрібна була драматична декорація, і пряничний палац з баштою Біг-Бену створював її. Тільки-но оператори були готові, він почав.

— Добридень. У мене є невелика заява, і мені прикро, що після неї я не матиму часу на питання. Та, гадаю, ви не розчаруєтеся.

Він дочекався, поки підійшла ще одна знімальна група і порозставляла своє обладнання.

— Після голосування у вівторок, здається, лише у трьох кандидатів є реалістичні шанси на успіх. Наскільки я розумію, всі інші вже оголосили, що не балотуватимуться в наступному турі. Тож згідно з вашим висловом, джентльмени, це трикінний забіг.