TextBook Ларі почув шепіт Надін — такий тихий, що можна було подумати, ніби то думка, а не голос:
— Музика — це магія…
Ларрі почав награвати грубий мотив зі старого блюзового альбому, який почув іще підлітком на фолковій компіляції від «Електри»[281]. Щось, що записали Кьорнер, Рей та Ґловер[282]. Щойно Ларрі здалося, що вловив ту мелодію, він пустив її гуляти пляжем та заспівав. «Мій спів завжди буде кращим за гру», — подумав він.
Ти побачиш, мила, як я прийду здаля,
І ніч минеться, світлом сповниться земля,
Бо ж я прийшов.
Далеко десь мій дім,
Та ти почуєш, мила,
Стук кістки чорного кота на диво всім…
Тепер хлопець уже всміхався — як людина, що натрапила на несподіваний скарб. Ларрі подумав, що Джо схожий на того, кому цілу вічність свербіло десь між лопатками, і врешті з’явився хтось, хто почухав саме там, де треба. Він пошарудів в архівах пам’яті в пошуках другого куплету. Так, знайшовся.
Творю я чудеса, які не зможе більш ніхто.
Вони і чисел тих не знають,
І корінь Завойовника не знайдуть.
А я знайду, хоч і далеко десь мій дім,
Та ти почуєш, мила,
Стук кістки чорного кота на диво всім…
Широка усмішка хлопця запалила його очі, перетворивши їх на щось, від чого, подумав Ларрі, розслабляться стегна будь-якої дівчини. Він підійшов до інструментального програшу і впорався з ним не так уже й кепсько. Його пальці видобували з гітари правильні звуки — жорсткі, блискавичні й дещо крикливі, наче розкладка дешевої і, мабуть, краденої біжутерії, яку продають на розі просто із землі. Ларрі видав короткий соляк, та, перш ніж усе засрати, хутенько повернувся до старого доброго «Е» для трьох пальців. Він не міг повністю пригадати закінчення (щось там про залізничні шляхи), тож просто повторив перший куплет і на тому закінчив.
Коли знову запанувала тиша, Надін порушила її сміхом та заплескала в долоні. Джо відкинув палицю й застрибав по піску, навіжено пугукаючи з радощів. Ларрі не міг повірити в зміну, яка відбулася з хлопцем, і сказав собі, що не варто надавати цьому завеликого значення. Інакше можна нарватися на гірке розчарування.
Музика спроможна вгамувати й найлютішого звіра[283].
З небажаною недовірою він замислився, чи буває все так просто. Джо жестикулював до нього, і Надін сказала:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протистояння. Том 1» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протистояння. Том 1 : роман / Стівен Кінг“ на сторінці 258. Приємного читання.