Розділ «Ян Потоцький Рукопис, знайдений у Сараґосі»

— Чого ти від мене хочеш? — запитав я. — Хочеш мене зжерти своїм поглядом? Чого тобі від мене треба?

— Ні, — відповів незнайомець. — Я лиш хочу вбити тебе, якщо ти зрадиш таємницю Ґомелесів.

Тих кілька слів прояснили для мене моє становище. Я зрозумів, що треба зректися відпочинку, і похмура тривога, нерозлучна товаришка усіх скарбів, оволоділа моїм розумом.

Було вже досить пізно. Незнайомець запросив мене до себе, наказав накрити вечерю, потім старанно замкнув двері й, упавши переді мною на коліна, сказав:

— Володарю печери, я вітаю тебе; але якщо ти знехтуєш своїм обов’язком, я вб’ю тебе, як Віллах Ґомелес убив Сефі.

Я попросив мого дивного васала, щоб він підвівся, сів і розповів мені, хто він такий. Незнайомець, виконавши мої прохання, почав так:

Рід наш — один з найдавніших у світі, але оскільки ми не любимо вихвалятися нашим походженням, то обмежуємося тим, що родоначальником нашим був Абішуй, син Фінеєса, онук Елеазара й правнук Аарона, який був братом Мойсея і первосвящеником Ізраїлю. Абішуй був батьком Буккія, дідом Озії, прадідом Зерахії, прапрадідом Мерайофа, який був батьком Амарії, дідом Ахімааса, прадідом Азарії і прапрадідом Азарії-другого.

Азарія був первосвящеником знаменитого храму Соломона й залишив після себе записки, продовжувані деякими з його потомків. Соломон, який стільки зробив для уславлення Адоная, під кінець збезчестив свою старість, дозволивши своїм дружинам публічно віддавати почесті ідолам. Азарія хотів спершу грізно виступити проти цієї злочинної безбожності, але подумавши, зрозумів, що монархи на старість повинні ж бо бути поблажливими до своїх дружин. Тому він крізь пальці дивився на зловживання, яким не міг запобігти, й помер первосвящеником.

Азарія був батьком Амарії-другого, дідом Цадока, прадідом Ахітува, прапрадідом Селлума, який був батьком Хелкії, дідом Азарії-третього, прадідом Серайї і прапрадідом Йоседека, якого забрали у вавилонську неволю.

В Йоседека був молодший брат по імені Обадія, від якого ми, власне кажучи, і походимо. Той ще не мав п’ятнадцяти років, коли його віддали в царські козачки й поміняли йому ім’я на Сабдек. Були там ще й інші молоді євреї, яким також поміняли імена. Четверо з них не хотіли їсти з царської кухні через нечисте м’ясо, яке там готували, тому живилися якимось корінням і водою, а однак усі були товстими. Сабдек сам один з’їдав призначені для них страви, але попри те щораз більше худнув.

Навуходоносор був великим монархом, але, можливо, надто поблажливим до власної гордині. Він бачив у Єгипті колосів у шістдесят ліктів висотою, тому наказав, аби поставили його статую таких самих розмірів, визолотили її, і вимагав, щоб усі падали перед нею на коліна. Молоді євреї, які не хотіли їсти нечистого м’яса, відмовилися також бити поклони. Сабдек, незважаючи на це, завзято кланявся, більш того, у власноручних записках заповів своїм нащадкам, щоб завжди кланялися царям, їх статуям, фаворитам, коханкам і навіть їхнім маленьким собачкам.

Обадія, або Садбек, був батьком Салатіеля, котрий жив за часів Ксеркса, якого ви повинні називати Широесом, а євреї називали Агасфером. Цей перський цар мав брата Амана, людину надзвичайно горду й пихату. Аман оголосив, що кожного, хто не захоче бити йому поклони, буде повішено. Салатіель перший падав перед ним ниць, а коли Амана повісили, то Салатіель знову першим кланявся Мардохею.

Салатіель був батьком Малакіеля й дідом Зафеда, який жив у Єрусалимі, коли Неємія був правителем міста. Єврейські жінки й дівчата не були особливо привабливими, перевагу віддавали моавитянкам і аздотанкам. Зафед узяв за дружин двох аздотанок. Неємія прокляв його, натовк кулаками й, як навіть сам той святий чоловік говорить у своїй історії, вирвав у нього жменю волосся з бороди. Однак Зафед у своїх записках радить своїм нащадкам, щоб зовсім не зважали на думку євреїв, коли їм подобаються якісь інші жінки.

Зафед був батьком Наасона, дідом Елфада, прадідом Зоровіта, який був батьком Елухана й дідом Узавіта. Цей останній жив у ті часи, коли євреї почали бунтувати проти Маккавеїв. Узавіт за характером своїм був проти війни, тому зібрав усе, що мав, і укрився в Казіаті, іспанському місті, населеному в той час карфагенянами.

Узавіт був батьком Йонафана й дідом Каламіеля, який, дізнавшись, що на батьківщині вже спокійно, повернувся до Єрусалима, однак зберіг свій дім у Казіаті та інші володіння, які набув свого часу в околицях того міста. Ти пригадуєш, що за часів вавилонської неволі наш рід розділився на дві гілки. Глава старшої лінії, Йоседек, був шанованим і побожним ізраїльтянином, і всі нащадки пішли за його прикладом. Я не розумію, чому між обома лініями виникла така запекла ворожнеча, що старша повинна була перебратися до Єгипту й там присвятити себе служінню Богові Ізраїлю в храмі, збудованому Онією. Ця лінія вигасла, а радше затрималась на особі Агасфера, відомого як Вічний Жид.

Каламіель був батьком Еліфата, дідом Еліазіба й прадідом Ефраїма, за часів якого імператор Каліґула надумався поставити свою статую в Єрусалимському храмі. Зібрався весь синедріон; Ефраїм, який теж входив у його склад, вважав, що в храмі слід помістити не тільки статую імператора, але й статую його коня, який вже був консулом; однак Єрусалим збунтувався проти проконсула Петронія, і імператор відмовився від свого наміру.

Ефраїм був батьком Небайота, за часів якого Єрусалим повстав проти Веспасіана. Небайот не чекав, як все повернеться, і переїхав до Іспанії, де, як я вже казав, ми мали значні маєтки. Небайот був батьком Йосифа, дідом Сімрана й прадідом Рефайї, який був батьком Іємії, а той став придворним астрологом Ґундеріка, царя вандалів.

Іємія був батьком Есбана, дідом Уза й прадідом Єримота, який був батьком Аматота й дідом Альмета. За часів цього останнього Юсуф бен Тахер вступив в Іспанію, щоб підкорити країну й навернути народ у мусульманство. Альмет з’явився перед мавританським вождем з проханням, аби йому було дозволено перейти у віру Пророка.

— Ти, мабуть, знаєш, мій друже, — сказав йому вождь, — що в день Страшного суду всі євреї будуть перетворені в ослів і переноситимуть вірних до раю; і якби ти перейшов у нашу віру, нам могло б колись забракнути в’ючних тварин.

Ця відповідь була не надто ґречною, однак Альмет втішився прийомом з боку Масуда, брата Юсуфа. Масуд залишив його при собі й посилав з різними дорученнями до Африки і Єгипту.