— Не чекай, що таке повториться знов. І ще — нікому не розповідай про це.
— Ти слово в слово повторюєш те, що казала твоя сестра, — промимрив я, думаючи про те, чи не зробив, бува, щось не так.
— Ну, я не така шльондра, як вона. І тому ти можеш не сумніватися в моїх словах.
— Так вона ж і не приходила більше до мене.
— Ну, тоді ти один із небагатьох щасливчиків, з якими вона переспала лише один раз.
— Кхм… — тільки й сказав я.
— Узагалі — це неправда, — мовила дівчина, поправляючи своє вбрання.
— Лягай-но поряд — я тебе не чіпатиму. Спи собі досхочу.
Вона подумала-подумала та й лягла, а я відсунувся якомога далі, щоб підтвердити свої слова.
— Добраніч, Квітко Прерій.
— Скажи, тобі тяжко терпіти самотність?
— Усім тепер тяжко.
— Але тобі, мабуть, ще важче доводиться. Адже поїхали твої єдині друзі — Ескуте й Неекару.
— Не єдині.
— Та невже?
— Чим це ти пахнеш? — вирішив я змінити тему.
— Соком із бруньок тополі. Його збирають навесні, перш ніж розпускається листя.
— Неперевершений аромат.
Ми помовчали трохи, а потім вона знову заговорила:
— Які ж нерозумні всі навколо. У кожному-бо з нас тече кров полонених.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 86. Приємного читання.