Розділ «Нездоланний»

– Можливо, там за ворітьми стоїть охорона.

– Може. Але ось у чому справа щодо таких типів. Вони люблять, щоб їх бачили за живою стіною. Або не бачили взагалі.

– То може, він не той, хто нам потрібен.

– Він, без сумніву, виглядає, як саме той тип. Він товстий, і схоже на те, що він визначає тут правила.

– Нам потрібно в цьому переконатися.

– Ми не зможемо стовідсотково переконатися, хіба що я попрошу в нього посвідчення особи. Якого в нього може і не бути. Не бачу я в цьому халаті ніяких кишень.

– Це каптан. Чи муу-муу[19].

– Що таке муу-муу?

– Те, у що він одягнутий.

– Нам потрібно знати. Це може стати для нас золотою жилою. Ось він, перед нами.

– У цьому і проблема. Це занадто добре для того, щоб бути правдою.

– Може бути просто впевненість, як ти і сказала. Може бути звичайною буденною справою. Можливо, його охорона сидить усередині. Може, вони вже звикли до того, що тікає на вулицю покурити. Ще рано, і вони знають, що нікого поблизу немає. Можливо, він не любить їхньої тісної присутності. А може, він любить вирішувати питання зі своїм персоналом наодинці.

– Скільки він іще тут просидить?

– Це досить велика сигара. Хоча, можливо, він викурює лише потроху за один раз.

– Кращого шансу нам не випаде.

– І зволікати в нас немає часу.

Ричер нічого не відповів.

Товстун вів далі свою розмову. Можливо, ситуація стала більш напруженою. З кожним словом він усе більше хитав головою. Жирові складки в нього на шиї почали труситися. А решта його тіла залишалася непохитно спокійною. Він не був пристосований до жестикуляції.

– Гадаю, він уже завершує. Готується зробити висновок. У нас мало часу. Потрібно приймати якесь рішення.

Ченґ нічого не відповіла. А за мить вона сказала: