Розділ «Нездоланний»

– Тобі справді треба йому про це казати?

– Він сам зробить потрібні висновки, в кінці кінців. А тоді він перейде працювати до когось іншого. Я не можу цього допустити.

– Навіть заради Ківера?

– Ківер би мене зрозумів. І ти повинен це зробити. У тебе теж були свої правила поведінки. Умови є умови.

– Мені це підходить, – сказав Ричер. – Гадаю. Ми спробуємо з’ясувати це іншим способом. Після того як ми поговоримо з його сестрою. А вона може і сама з’ясувати це для нас. Залежить від того, скільки їй самій відомо. І чи це означає щось для нас.

– А більше нічого для нас ніщо не означає. Це більше не просто якась там дрібниця із пшеничним полем. У Хеккета є поплічники зі зброєю в Іллінойсі і шеф в Аризоні. Це загальнонаціональна організація. Вони стежитимуть за аеропортом, ви попередили їх, що ми туди дістанемося.

– Саме тому я це їм і сказав. Більше ми їх ніде не побачимо.

– Це ризиковано.

– Усе на світі ризиковано. Сідати на літак також ризиковано. В усіх інших пасажирів є телефони. Подумайте про фото та пісні. Подумайте про додаткову масу.

Двигуни їхнього літака чудово справилися із наявністю великої кількості телефонів на борту. Він легко здійнявся в повітря та полетів удалину, як і всі інші літаки того дня у найбільш завантаженому аеропорту Америки. Ричер був упевнений, що ніхто за ними не стежить, принаймні з повітря. Але їхні справжні імена були внесені до комп’ютера авіаліній, а очікуваний час прибуття їхнього рейсу був відомий загалу. Сподівайся на краще, проте готуйся до гіршого.

Їхні місця були поруч, і сиділи вони біля переднього краю крила літака. Місце біля вікна та середнє місце. Вони сиділи не в ряду біля виходу. Він був за два ряди позаду них. Ченґ вибрала місце посередині за власним бажанням. Поруч із нею, на місці біля проходу, сиділа жінка з навушниками у вухах.

Ричер сказав:

– Я тут думав про кузенів Мойнаханів. Чи братів, чи хто вони там такі.

Ченґ запитала:

– І що?

– Їх було двоє, проте проблем від них було в сотню разів менше, ніж від одного Хеккета.

– Як ти почуваєшся?

– Наче мене тричі побили. Про це я й кажу. Порівняно з жодним ударом в минулому. Я згоден з тобою, що Хеккет у Каліфорнії, його поплічники у Іллінойсі та шеф у Аризоні. Це загальнонаціональна організація. Проте я не розумію, який стосунок до цього має Материн Спочинок. Ці хлопці значно нижчої категорії. Вони не можуть бути місцевим підрозділом, інакше вони були б слабкою ланкою в ланцюзі. Вони виділялись би, як біла ворона серед зграї чорних.

– То хто ж вони тоді такі?

– Можливо, клієнти, – сказав Ричер. – Мак-Кенн найняв Ківера. Можливо, у Материному Спочинку теж когось найняли. Може, саме це зараз і відбувається. Можливо, погані хлопці торгують своїми м’язами з такими національними організаціями. Можливо, вони торгують усім, чим можна. А чому б і ні, це лише ринок послуг.