– Так, я б сказала, що турбувало.
– Як довго?
– Десь близько шести місяців.
Здалеку долинув звук поліційних сирен та приглушений шум лопатей гелікоптера, десь за милю звідси. Ричер запитав:
– Ви знаєте, що було не так із містером Мак-Кенном?
– Ні, не знаю. Ми дуже мало говорили про особисті проблеми.
– Це могло стосуватися його сина?
– Могло, хоча це й не було якоюсь незвичною для нього ситуацією.
На телеекрані з’явилися зйомки зелених газонів, зроблених з гелікоптера. Дерева. Парки.
Ричер запитав:
– Які саме проблеми були в нього із сином?
Місіс Гопкінс сказала:
– Він не розповідав про це в деталях.
– Ви знали, що він найняв приватного детектива?
– Я знала, що він збирається вжити конкретних заходів.
– Щодо чого?
– Я не знаю.
– Ви з ним розмовляли на тему якихось технічних питань? Якщо врахувати ваш досвід роботи та його зацікавленість у цій справі?
– Так, ми часто говорили на цю тему. За кавою із тортом, деколи. Як оце зараз із вами. Ми разом займалися дослідженнями. Нам це подобалося. Я допомагала йому зрозуміти основи техніки, а він розповідав мені, як вони зараз використовуються.
– Його проблеми були пов’язані з захопленням технікою?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нездоланний» автора Лі Чайлд на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нездоланний“ на сторінці 142. Приємного читання.