Розділ «Частина II Березень 1976 року»

«Покажись, Невілле!» — пробурмотів Роберт Невілл, за якусь мить ці слова голосно прокричав сам Кортман.

Невілл непорушно стояв, придивляючись до Кортмана.

Бен залишався цілком упізнаваним. Його волосся й досі було чорним, тіло — схильним до повноти, а обличчя — блідим. Але тепер його лице вкривала борода: в основному під носом, дещо рідкіша — під горлом, на підборідді та щоках. Утім, це була єдина помітна відмінність. Бен завжди був бездоганно виголеним у старі дні, від нього так і віяло одеколоном кожного ранку, коли він підбирав Невілла та підвозив до фабрики.

Незвично було отак стояти й дивитися на Бена: тепер це був цілковитий чужинець. Колись він розмовляв із цим чоловіком, їздив на роботу, гомонів про автомобілі, бейсбол та політику, з часом — про хворобу, про те, чи в злагоді Вірджинія та Кеті, про самопочуття Фреди Кортман.

Невілл труснув головою. Немає сенсу думати про це. Минуле мертве, як і сам Кортман.

Він знову труснув головою. Світ сказився, подумав він. Мерці походжають землею, а мені хоч би що. Воскреслі небіжчики швидко перетворилися на частину повсякденної рутини. Як швидко людина готова змиритися з неймовірним, якщо вдосталь його набачиться! Невілл стояв, попиваючи віскі та все силкуючись зрозуміти, кого це Бен Кортман йому нагадує. Уже тривалий час у нього враження, що Кортман йому когось нагадує, але він хоч убий не міг згадати кого.

Він знизав плечима. Та яка вже різниця?

Поставив склянку на підвіконня та попрямував до кухні. Там він увімкнув подачу води й повернувся назад. Повернувшись, побачив ще одного чоловіка та жінку на газоні. Між собою трійця не розмовляла. Ніколи. Вони все вешталися й вешталися безперестану, кружляючи одне за одним колами, мов ті вовки, жодного разу не перезирнувшись між собою, пожадливо вдивляючись лише в будинок, де заховалася їхня здобич.

Потім Кортман побачив воду, що ллється з діжки, й попрямував туди. За якусь мить він підняв обличчя, і Невілл побачив, що той шкіриться.

Невілл напружився.

Кортман перестрибував через діжку з боку в бік. Невілл відчув, як пересохло в горлі. Покидьок розкусив його задум!

Твердою ходою він рушив до ванної, де тремтливими руками дістав із шухляди в комоді один з пістолетів.

Кортман саме закінчував тупцювати на діжці, коли куля уразила його в ліве плече.

Загарчавши, він захитався і впав на тротуар, гоцаючи ногами. Невілл повторно вистрілив, і куля зі свистом відскочила від цементу за кілька дюймів від тіла Кортмана, що корчився на землі.

Кортман з ревінням звівся на ноги, коли його вразила третя куля — прямісінько в груди.

Невілл стояв і дивився на нього, вдихаючи їдкі пари пістолетного диму. Та потім вид на Кортмана затулила жінка, що почала закочувати сукню.

Невілл відсторонився й закрив вічко. Він не збирався дозволити собі дивитися на це. За якусь коротку мить, стоячи там, він відчув, як його тілом шириться той бридкий жар, що піднімався нижче його попереку, мов ненаситна звірина.

Пізніше він визирнув знову й побачив, як навколо походжає Бен Кортман, викрикуючи, щоб він показався назовні.

Раптом у місячному світлі він утямив, кого йому нагадує Бен Кортман. Від самої думки груди почали здригатися від стримуваного сміху, тож, коли вже почали труситися плечі, він відвернувся.

Боже мій — Олівер Гарді[29]! Ті старі «двокотушкові» короткометражки[30], що він дивився вдома на проекторі. Кортман був майже викапаною копією товстуна комедіанта. Не настільки гладкий, от і все. Ба навіть вуса тепер на місці.