Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

АННЕТ: Брюно не пустив Фердінанда до своєї ватаги.

ВЕРОНІК: Брюно — у ватазі?

АЛЕН: І обізвав його «стукачем».

ВЕРОНІК: Ти знав, що у Брюно є ватага?

МІШЕЛЬ: Ні. Але неймовірно тішуся!

ВЕРОНІК: Чого це раптом?

МІШЕЛЬ: Бо в дитинстві я теж стояв на чолі ватаги.

АЛЕН: Невже? Я теж!

ВЕРОНІК: І що це означає?

МІШЕЛЬ: Біля тебе постійно товчуться п’ятеро-шестеро хлопців, які обожнюють тебе настільки, що ладні за тебе вмерти! Точнісінько, як у «Айвенго».

АЛЕН: Авжеж, саме як у «Айвенго»!

ВЕРОНІК: Невже нині хтось читає «Айвенго»?

АЛЕН: Вони беруть за взірець інший типаж. Людину-Павука, наприклад.

ВЕРОНІК: Що ж, виходить, ви знаєте більше, ніж ми. Фердінанд усе ж не такий мовчун, як ви запевняли. І чому, власне, він назвав Брюно «стукачем»? Ні, даруйте за дурню, це було дурне запитання! Мені байдуже, йдеться ж не про це.

АННЕТ: Не варто втручатись у дитячі розбори.

ВЕРОНІК: Нас це не стосується.

АННЕТ: Певно що ні.

ВЕРОНІК: Але нас стосується результат — він доволі прикрий. Жорстокість учинку — ось що нас точно стосується!

МІШЕЛЬ: Коли я був ватажком — років мав, певно, десять — то сам на сам бився з Дідьє Леґлю, який був значно дужчий за мене.

ВЕРОНІК: І що ти цим хочеш сказати? Не бачу зв’язку.