Розділ «Як Химір і Тор ходили на риболовлю»

— Тоді зазирни під отой казанок на підлозі, — сказала вона. — Той, що ти не розтрощив.

Казанок, під яким ховалися Тюр і Тор, підняли, і перед ними постало величезне похмуре обличчя, перекривлене від злості та роздратування. Тор знав, що це був король гігантів Химір. Його борода була схожою на заледенілий ліс посеред зими, брови скидалися на поле будяків, а подих смердів так само огидно, як гній у трясовині.

— Привіт, Тюре, — промовив Химір неохоче.

— Привіт, батьку, — відповів Тюр з іще меншим (якщо таке можливо) задоволенням.

— Ви будете гостями на нашій вечері, — сказав Химір.

Він сплеснув у долоні.

Двері зали відчинились, і всередину завели велетенського вола. Його шерсть блищала, очі були світлі, а роги — гострі. За ним з’явився другий віл, ще красивіший за першого, а тоді увійшов третій — цей був навіть ліпшим за двох попередніх.

— Це найкращі воли на світі. Вони набагато більші та гладші за тварин Мідґарда чи Асґарда. Я, — зізнався Химір, — надзвичайно пишаюся своїм стадом худоби. Це мій скарб і радість моїх очей. Вони для мене як рідні діти. — На мить вираз його похмурого обличчя немовби пом’якшав.

Дев’ятисотголова бабуся по черзі забила волів, здерла з них шкуру і кинула м’ясо у свою велетенську каструлю. Страва кипіла й булькотіла на вогні, що стугонів і розкидав іскри, а бабця помішувала вариво ложкою завбільшки з дуб. Готуючи вечерю, бабуся щось мугикала собі під ніс, але звучало це так, ніби тисяча стареньких водночас заспівали на повний голос.

Незабаром їжа була готова.

— Ви — гості в цьому домі. Не соромтесь. Беріть із каструлі стільки, скільки у вас влізе, — сказав Химір великодушно.

Зрештою, чужинці були малі — скільки там вони могли з’їсти? Тим паче, що волів приготували величезних.

Тор відповів, що залюбки з’їсть, скільки зможе, а тоді самотужки зжер двох волів, одного за одним, залишивши по собі тільки вилизані дочиста кістки. Затим він сито відригнув.

— Ти з’їв чимало їжі, Веоре, — зауважив Химір. — Ми збиралися розтягнути її на кілька днів. Я ще в житті не бачив, щоб навіть гігант з’їв двох моїх волів за раз.

— Я був голодний, — виправдався Тор, — і тому трохи захопився. Слухай, а ходімо завтра рибалити? Кажуть, ти неабиякий рибалка.

Химір пишався своїм риболовним хистом.

— Я чудовий рибалка, — підтвердив він. — Ми можемо наловити риби на завтрашню вечерю.

— Я теж рибалка — те, що треба, — похвалився Тор.

Він не ловив риби жодного разу в житті, та хіба це було складно?

— Зустрінемося завтра на причалі, коли зійде сонце, — запропонував Химір.