Розділ «Мед поетів»

— Тоді тут і зупинимось.

Бьольверк дістав зі своєї шкіряної торбини бурав Раті.

— Тримай, — сказав він. — Ти великий і сильний велетень. Спробуй пробурити гору цим буравом.

Баугі взяв бурав у руки. Він застромив його в гірську породу і заходився бурити. Вістря свердла врізалось у гору, як штопор у м’яку пробку. Баугі все крутив його і крутив, занурюючи далі й далі.

— Готово, — сказав він нарешті й витягнув бурав.

Бьольверк нахилився над просвердленим отвором і дмухнув у нього. На нього полетіли уламки й пил від каменю.

— Я щойно дізнався дві речі, — заявив Бьольверк.

— Які саме? — поцікавився Баугі.

— Поки що ми не просвердлили гору наскрізь, — відповів Бьольверк. — Продовжуй бурити.

— Але ж це тільки одна річ, — зауважив Баугі. Проте Бьольверк більше нічого не сказав. Він стояв на високій скелі, де крижані вітри штовхали й шарпали, проникаючи в саму душу. Баугі знову вклав бурав Раті в отвір і продовжив бурити.

Вже почало сутеніти, коли Баугі вдруге витягнув свердло з гори.

— Я пробився крізь гору, — сказав він.

Бьольверк нічого не сказав, а легенько дмухнув у отвір і цього разу побачив, як кам’яні крихти полетіли всередину.

Він відчув, що ззаду на нього щось насувається, і цієї ж миті змінив подобу: Бьольверк перекинувся на змію, і гострий бурав врізався в те місце, де щойно була його голова.

— Друге, про що я дізнався, — прошипіла змія до Баугі, який стояв шокований, тримаючи бурав, наче зброю, — це те, що ти збрехав мені, обіцяючи допомогу, а насправді хотів убити мене.

І, крутнувши хвостом, змія шмигнула в отвір гори.

Баугі вдарив буравом іще раз, але змія вже зникла; він з люттю пожбурив його подалі й почув, як Раті вдарився об каміння десь внизу. Баугі подумав було повернутись до Суттунга й розказати братові, що він допоміг могутньому чаклуну піднятися на Хнітбьорг і навіть пробратися всередину гори. Однак уявив, як Суттунг відреагує на цю новину, і, опустивши плечі й похнюпившись, спустився з гори й поплентався вниз, до своєї теплої та затишної домівки. Що б там далі не сталося із братом чи його дорогоцінним медом, Баугі це аж ніяк не обходило.

А Бьольверк повз крізь отвір в горі у зміїній подобі, аж доки не опинився у велетенській печері.

Печеру освітлювало холодне сяйво кристалів. Одін знову перетворився зі змії на чоловіка, але не на простого хлопця, а на дужого, ставного велетня, і рушив вперед, на звук пісні.

Гуннльод, донька Суттунга, стояла посеред печери перед замкненими дверима, за якими були сховані чани Сон і Бодн та чайник Одрерір. Вона тримала в руках гострий меч і наспівувала пісню.