Розділ «ДІЯ ТРЕТЯ»

Дезі. Це не одне й те саме, я ніколи не любила Дудара.

Беранже. Розумію. Якби він зостався тут, він лише б заважав нам. Але й справді, щастя егоїстичне.

Дезі. Треба боронити своє щастя. Хіба ж не так?

Беранже. Я у захваті від тебе, Дезі. Я обожнюю тебе.

Дезі. Коли ти мене краще знатимеш, то, мабуть, уже не скажеш такого.

Беранже. Ти варта того, щоб пізнавати тебе, така гарна, така прекрасна!

Знову чути, як ідуть носороги.

Надто коли з ними порівняти… (Рукою показує на вікно). Скажеш, що це не комплімент, але вони ще виразніш окреслюють твою красу…

Дезі. А ти сьогодні добре поводився? Не пив коньяку?

Беранже. Так, так, я сьогодні слухняний.

Дезі. Це правда?

Беранже. Авжеж, запевняю тебе.

Дезі. Тобі можна вірити?

Беранже (трохи збентежено). Ох! Так, вір мені, вір.

Дезі. Тоді можеш трошки випити. Це піднесе твій дух.

Беранже схоплюється бігти.

Сиди, мій коханий. Де пляшка?

Беранже (показуючи місце). Он там, на столику.

Дезі (йде до столика, бере чарку й пляшку). А ти добре її заховав.

Беранже. Щоб зайвої спокуси не було.