Розділ «ДІЯ ТРЕТЯ»

Дезі. Мазаріні.

Дудар. Бачите, воно й інші країни зачепило.

Беранже. А казали, що лихо від нас пішло!

Дезі.… Й аристократи: герцог Сен-Сімон.

Беранже (знявши руки догори). Наші класики!

Дезі. І, ще, і ще. Таки чимало. Може, й чверть жителів міста.

Беранже. Та перевага в чисельності за нами. Треба цим скористатись. Щось зробити, перш ніж затопчуть нас.

Дудар. А вони діяльні, надто діяльні.

Дезі. Ну, а зараз треба поснідати. Я тут їсти принесла.

Беранже. Панно Дезі, яка ви дбайлива.

Дудар (убік). Так, дуже дбайлива.

Беранже (до Дезі). Не знаю, як віддячити вам.

Дезі (до Дудара). Якщо хочете, залишайтеся з нами.

Дудар. Не хотілося б заважати.

Дезі (до Дудара). Пане Дудар, як можна? Знайте, що це буде втіхою для нас.

Дудар. Але, знаєте, не хочу вам заважати…

Беранже (до Дудара). Та звичайно, Дударе, звичайно. З вами завжди приємно.

Дудар. Але я трохи поспішаю. В мене побачення.

Беранже. Таж перед цим ви казали, що вільні.

Дезі (витягаючи харчі з кошика). Знаєте, так важко було знайти щось їстівне. Магазини спустошені: вони жеруть усе. Частина крамниць зачинена, а на дверях пишуть: «Унаслідок перевтілення».