Розділ «ДІЯ ТРЕТЯ»

Беранже (обертаючись, залишивши вікно відчиненим). О! Люба панно Дезі! Як добре, що ви прийшли, які ви милі.

Дудар. Цього не відбереш.

Беранже. Панно Дезі, знаєте, Логік уже став носорогом!

Дезі. Знаю, щойно я бачила його на вулиці. Як на свій вік, то бігає прудко! Вам уже краще, пане Беранже?

Беранже (до Дезі). Голова, досі ще голова, такий біль! Це жахливо. Що ви на це скажете?

Дезі. Гадаю, що вам треба відпочити… спокійно посидіти вдома ще кілька днів.

Дудар (до Беранже й Дезі). Сподіваюсь, я вам не заважаю!

Беранже (до Дезі). Я кажу про Логіка…

Дезі (до Дудара). Чого б це ви нам заважали? (До Беранже). А! Логіка! Я про нього зовсім не думаю!

Дудар (до Дезі). Може, я зайвий?

Дезі (до Беранже). Навіщо воно мені! (До Беранже й Дудара). В мене є для вас новина: Ботар став носорогом.

Дудар. От тобі й раз!

Беранже. Це неможливо! Він був проти. Ви, мабуть, переплутали. Він протестував. Дудар щойно казав мені. Еге ж, Дударе?

Дудар. Саме так.

Дезі. Я знаю, що він був проти. Та все-таки став носорогом наступного дня, після перетворення пана Папільйона.

Дудар. Ось воно! Він змінив свою думку! Всі люди мають право на розвиток.

Беранже. Але в такому разі можна сподіватись усього!

Дудар (до Беранже). Але зовсім недавно ви запевняли, ніби це чесна людина.

Беранже (до Дезі). Мені важко повірити. Вам набрехали.

Дезі. Я сама бачила.