Розділ «Частина п’ята»

— Крихітко моя, я ж казав тобі ще перед народженням Гарні, що мене не турбує — матимеш ти одну дитину чи двадцятеро.

Ну й хитрюга він — зводить розмову на манівці, так наче не знає, що народженню дітей передує щось інше!

— Я вважаю, що трьох досить. Я не збираюся щороку народжувати по дитині.

— Троє — цілком задовільне число.

— Ти чудово розумієш...— почала вона й почервоніла від збентеження.— Ти розумієш, що я маю на увазі?

— Авжеж. А ти усвідомлюєш, що я можу подати на розлучення з тобою, коли ти відмовиш мені у моїх подружніх правах?

— У тебе вистачить на це ницості! — скрикнула Скарлет, роздратована, що все йде не так, як вона замірялась.— Якби ти мав хоч трохи шляхетності, то... то ти повівся б, як... Та глянь хоч би на Ешлі Вілкса. Мелані не може мати більше дітей, і він...

— Ешлі — джентльмен з голови до ніг, я знаю,— відказав Рет, і в очах його з’явився якийсь дивний блиск.— Викладай, будь ласка, далі, що маєш викласти.

Скарлет похлинулася, бо вона вже виклала все, що хотіла, і їй більше нічого було додати. Тепер вона побачила, які наївні були її сподівання по-дружньому порозумітися в такій важливій справі, тим паче коли йшлося про такого шкурника, як Рет.

— Ти сьогодні їздила на лісовий склад, чи не так?

— А яке це має відношення?

— Ти, здається, любиш собак, Скарлет? То яких ти волієш — тих, що на сіні, чи тих, що при ділі?

Натяк не дійшов до неї, бо всю її поглинали дедалі більша злість і розчарування.

Рет легко звівся на ноги і, підійшовши ближче, взяв її рукою за підборіддя й задер обличчя вгору.

— Яка ж ти дитина! Мала трьох чоловіків, але так нічого й не пізнала в чоловічій натурі. Тобі здається, що чоловік наче літня дама в перехідному віці.

Він грайливо ущипнув її за підборіддя й забрав руку. Тоді звів чорну брову й кинув на Скарлет довгий холодний погляд.

— Скарлет, зрозумій одне. Якби ти й твоя постіль ще приваблювали мене, я б не зупинився ні перед якими замками та вмовляннями. І я не мав би чого соромитись, бо ми уклали між собою угоду — угоду, яку я дотримую, а ти порушуєш. Що ж, зберігай своє ліжко в цноті, моя люба.

— Ти хочеш сказати,— обурено скрикнула Скарлет,— що тебе зовсім не обходить...

— Я тобі обрид, чи не так? Ну то знай, що жінки обридають швидше, ніж чоловіки. Пильнуй свою незайманість, Скарлет. Це мені зовсім не завадить. І це не має ніякого значення.— Він знизав плечима й осміхнувся.— На щастя, у світі повно й інших ліжок... і в більшості їх повно жінок.

— То ти хочеш сказати, що здатний на те...