— Скарлет,— прошепотіла вона,— ми повинні витягти його звідси й поховати. Він міг бути не один, і якщо вони його тут знайдуть...— Мелані сперлася на плече Скарлет.
— Ні, він один,— відказала Скарлет.— З вікна вгорі я більш нікого не побачила. Мабуть, це дезертир.
— Коли навіть і так, краще, щоб ніхто про нього не знав. Негри можуть вибовкати, і тоді прийдуть янкі й тебе заберуть. Скарлет, ми повинні закопати його десь, поки наші не вернулися з болота.
Гарячкова настійливість Мелані спонукала до дії, і Скарлет почала напружено думати.
— Я можу закопати його край саду під альтанкою — там, де Порк ховав барильце з горілкою, м’який грунт. Ось тільки як мені дотягти його туди?
— Візьмемо вдвох за ноги й виволочимо,— рішуче сказала Мелані.
Скарлет мимохіть відчула ще більший захват.
— Та ти й кішку за лапу не виволочиш. Я сама його витягну,— різкувато промовила вона.— А ти йди лягай. Бо ти доконаєш себе. І не пробуй помагати мені, а то я сама віднесу тебе нагору.
Бліде обличчя Мелані розпромінилося щирою усмішкою.
— Ти така мила, Скарлет,— сказала вона й ніжно доторкнулась устами до її щоки. І перше ніж Скарлет отямилась, Мелані додала: — Якщо ти зможеш сама його витягти, я тут повитираю... щоб не було цієї калюжі, коли наші вернуться. І ще, знаєш, Скарлет...
— Ну?
— Як ти гадаєш, це дуже непорядно — заглянути в його ранець? Може, в нього є що з харчів.
— А чого ж,— відповіла Скарлет, сердита на себе, що сама про це не здогадалася.— Ти заглянь у ранець, а я перевірю кишені.
Схилившись над трупом і тамуючи в собі відразу, вона розщібнула решту гудзиків на мундирі й заходилася нишпорити по всіх кишенях.
— Боже,— прошепотіла вона, дістаючи розбухлий гаман, загорнутий у шмату.— Мелані... Меллі, у нього тут наче купа грошей!
Мелані не озвалася, а тільки рвучко сіла на підлогу й прихилилася до стіни.
— То подивись,— промовила вона нетвердим голосом.— Мені трохи недобре стало.
Скарлет шарпнула шмату й тремтячими руками розгорнула гаман.
— Глянь, Меллі!.. Ти тільки глянь!
Мелані перевела на неї погляд, і очі її округлилися. В гамані було напхом напхано зелених федеральних банкнотів усуміш з конфедератськими, а поміж ними поблискували золоті монети — одна десятидоларова й дві по п’ять доларів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Звіяні вітром. Книга 1» автора Маргарет Мітчелл на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 70. Приємного читання.