Розділ «Частина перша»

— Це ти — стіну підпирати?! — Хлопці засміялися на весь голос.

— Слухай, любонько. Перший вальс ти повинна танцювати зі мною, а останній — зі Стю, і крім того, за вечерею щоб ти сіла поряд з нами. Ми вмостимось біля сходів, як на минулому балу, і покличемо мамку Джінсі ще раз нам поворожити.

— Мені не подобається її ворожба. Ви ж чули, як вона була наворожила, що я маю одружитися з чорночубим і чорновусим хлопцем, коли мені такі зовсім не до вподоби.

— Тобі, любонько, миліші русяві, ге ж? — осміхнувся Брент.— Та це собі як хоч, але нам пообіцяй усі вальси й вечерю.

— Якщо пообіцяєш, ми розкриємо тобі один секрет,— докинув Стюарт.

— Який? — одразу ж вигукнула Скарлет, мов дитина, охоча до всіляких таємниць.

— Це отой, що ми почули вчора в Атланті, Стю? Але ж ми обіцяли нікому нічого не казати.

— А, пусте! Коротше, міс Туп сказала нам одну новину.

— Міс яка?

— Та, знаєш, ця родичка Ешлі Вілкса, яка живе в Атланті, тітка Чарлза й Мелані Гамільтонів, ота, що її прозвали міс Дріботуп.

— А, знаю,— така стара дуринда, якої я в житті ще не бачила.

— Так от, як ми вчора в Атланті чекали на поїзд додому, вона проїжджала в колясці повз станцію, зупинилась побазікати з нами й сказала, що взавтра ввечері на балу у Вілксів оголосять заручини.

— Ну, та це не новина,— розчаровано мовила Скарлет.— Заручини її дурка-небожа, Чарлі Гамільтона, з Душкою Вілкс. Про це ж усі вже віддавна знають, що вони поберуться, хоч він, здається, не дуже з цим квапиться.

— То він, по-твоєму, дурко? — здивувався Брент.— А ось на різдвяних святах він увивався круг тебе, як муха, і ти це терпіла.

— А чого б я мала його відганяти? — недбало стенула плечима Скарлет.— Але все одно він, як на мене, лемішка.

— І крім того, йдеться зовсім не про його заручини,— з тріумфом у голосі заявив Стюарт.— Завтра оголосять про заручини Ешлі з міс Мелані, сестрою Чарлі!

Скарлет не змінилася на обличчі, тільки уста її побіліли — як у людини, якій завдано раптового удару і яка в першу хвилину не може збагнути суті того, що сталося. Обличчя в неї було непорушно-застигле, коли вона втупилась у Стюарта, але він, ніколи не бувши аж надто кмітливим, подумав, що це просто сама новина здивувала її й зацікавила.

— Міс Туп сказала, що вони збиралися оголосити заручини лише наступного року, бо тепер міс Меллі не дуже добре себе почуває, але через усі ці балачки про війну обидві родини вирішили не зволікати з весіллям. Отож заручини оголосять завтра під час вечері. Бачиш, Скарлет, ми розкрили тобі секрет, і ти мусиш тепер пообіцяти, що сядеш вечеряти з нами.

— Авжеж сяду з вами,— механічно погодилася Скарлет.

— І всі вальси будуть наші?