Розділ 6

— Мусила я тебе сильно скривдити, — сказала по за хвильку Йеннефер. — Я мусила сильно залити тобі за шкіру, Енідо. Але можеш вважати наші рахунки зрівняними. Ти помстилася гідно, хоча, може, й трохи по-садистськи. Ти не могла обмежитися перерізанням мені горлянки?

— Не кажи дурні, — ельфійка скривилася. — Я спакувала тебе й винесла з Ґарштангу, аби врятувати тобі життя. Повернемося до того, але трохи пізніше. Прошу, ось рушник. Ось простирадло. Нову сукню отримаєш після купання. У відповідному місці, у ванні із теплою водою. Ти вже достатньо нашкодила золотим рибкам.

***

Іда Емен і Франческа пили вино. Йеннефер пила глюкозу й морквяний сік. У величезних кількостях.

— Підсумуємо, — сказала вона, вислухавши, що розповіла Франческа. — Нільфгард підкорив Лирію, разом із Кедвеном розділив Едірн, спалив Венґерберг, привів під свою руку Верден, оце саме підкорює Брюґґе й Содден. Вільгефорц зник безслідно. Тіссая де Фрьес скоїла самогубство. А ти стала королевою Долини Квітів, імператор Емгир короною і берлом віддячив тобі за мою Цірі, яку він так довго шукав і яку тепер має використати, як забажає. Мене ти спакувала й півтора місяці тримала у шкатулці як статуетку з нефриту. І, напевне, сподіваєшся, що я тобі за те подякую.

— Було б непогано, — холодно відповіла Франческа Фіндабайр. — На Танедді був такий собі Ріенс, який за честь вважав заподіяти тобі повільну й жорстоку смерть, а Вільгефорц обіцяв йому таку можливість. Ріенс ганяв за тобою по всьому Ґарштангу. Але не знайшов, бо ти вже була нефритовою фігуркою за моїм декольте.

— І я була цією фігуркою сорок сім днів.

— Так. А коли мене розпитували, я могла спокійно відповідати, що Йеннефер з Венґребергу у Дол Блатанна немає. Бо ж питали про Йеннефер, а не про статуетку.

— Що ж змінилося, що ти нарешті вирішила мене розпакувати?

— Багато що. Зараз я тобі все поясню.

— Спочатку ти поясниш мені дещо інше. На Танедді був Ґеральт. Відьмак. Пам’ятаєш, я представила тобі його в Аретузі. Що із ним?

— Заспокойся. Він живий.

— Я спокійна. Кажи, Енідо.

— Твій відьмак, — сказала Франческа, — протягом однієї лише години зробив більше, ніж дехто за ціле життя. Якщо коротко: зламав ногу Дійкстрі, відтяв голову Артауду Терранові й жахливо порубав десь із десяток скойа’таелів. Ах, мало не забула: пробудив ще один нездоровий потяг у Кейри Мец.

— Страшні справи, — Йеннефер перебільшено скривилася. — А Кейра хіба вже опритомніла? І, сподіваюся, вже не має на нього претензій? Те, що пробудивши той інтерес, він її не трахнув, напевне вийшло через брак часу, не через брак поваги. Запевни її у тому від мого імені.

— Ти сама матимеш можливість це зробити, — холодно промовила Маргаритка з Долин. — Причому досить скоро. Утім, повернемося до справ, стосовно яких ти так невдало вдаєш байдужість. Твій відьмак так заходився обороняти Цірі, що вчинив дуже нерозсудливо. Кинувся на Вільгефорца. А Вільгефорц його знівечив. Те, що не вбив, напевне вийшло через брак часу, не через брак старань. І що? Й далі станеш удавати, що це тебе не зворушує?

— Ні, — гримаса на губах Йеннефер перестала бути насмішкуватою. — Ні, Енідо. Це мене зворушує. Скоро деякі особи із моїм зворушенням познайомляться ближче. Маєш на те моє слово.

Так, як раніше насмішкою, Франческа не перейнялася і цією погрозою.

— Трісс Мерігольд телепортувала скатованого відьмака до Брокілону, — сказала. — З того, що я знаю, дріади продовжують його там лікувати. Почувається він, кажуть, уже добре, але краще, якби не вистромлював він звідти носа. Видивляються його агенти Дійкстри й розвідки усіх королів. Зрештою, тебе також.

— І чим же я заслужила на таку почесть? Я ж нічого Дійкстрі не ламала… Ах, не кажи, я сама здогадаюся. Я зникла з Танедду без сліду. Ніхто не здогадався, що я опинилася у твоїй кишені, редукована й спакована. Всі переконані, нібито я втекла до Нільфгарду разом із моїми спільниками-змовниками. Всі, крім справжніх змовників, треба розуміти, але ж ти нікого від помилки не звільняла. Все ж триває твоя війна, дезінформація це зброя, вістря якої завжди має бути добре нагострене. А тепер, після сорока семи днів, настав час, аби зброю використати. Дім мій у Венґерберзі спалено, мене розшукують. І що, пристати тепер до командо скойа’таелів? А може, іншим чином долучитися до боротьби за свободу ельфів.