Розділ «Артур Кларк 2001: Космічна одіссея»

— Еале, поверни фари на двадцять градусів ліворуч, дякую, так добре.

Десь глибоко в свідомості Боумена тенькнули дзвоники тривоги. Сталося щось дивне, може, не загрозливе, проте незвичне. Це почуття пульсувало в ньому кілька секунд перед тим, як Боумен уторопав його причину.

Еал виконав наказ, але не повторив його, як завжди. Коли Пул закінчить, вони мають із цим розібратися…

Ззовні на пристрої антени Пул був надто заклопотаний, щоб помічати такі речі. Він стис блок руками в рукавичках і вийняв його з гнізда.

Блок вільно вийшов, й астронавт підніс його до сонячного світла.

— Ось і цей маленький негідник, — сказав він Усесвітові й Боумену. — Видається цілим. Як на мене, усе гаразд.

Відтак Пул зупинився. Його око вловило несподіваний рух, але ж тут випадкові рухи неможливі. Астронавт тривожно озирнувся. Світло від прожекторів капсули, яким він послуговувався, щоб прояснити затінені місця, почало рухатися до нього.

Мабуть, «Бетті» відв’язалася, він, напевно, кепсько її закріпив. Потім із подивом, який перевершив навіть страх, астронавт побачив, що капсула на повному ходу рухається простісінько на нього.

Це було таке неймовірне видовище, що воно заморозило всі нормальні людські рефлекси, Пул навіть не зробив спроби уникнути монстра, що наближався. В останню мить він опанував свій голос і закричав:

— Еале!

Зв’язок обірвався. Було вже надто пізно.

У мить зіткнення «Бетті» рухалася ще досить повільно, капсула не призначалася для високих швидкостей. Але навіть зі швидкістю десять миль на годину удар півтонної штуковини є смертельним, байдуже на Землі чи в космосі…

Усередині «Діскавері» той відчайдушний зойк змусив Боумена підскочити так рвучко, що він би впав із сидіння, якби його не тримали паски безпеки.

— Що сталося, Френку? — заволав він.

Ніхто не відповів.

Він запитав знову. Знову жодної відповіді.

Згодом повз ілюмінатор для огляду щось пропливло. Вражений Боумен побачив, як космічна капсула на повній швидкості мчить до зірок.

— Еале! — заволав він. — Що сталося? Гальмуй «Бетті»! Гальмуй!

Ніяких змін. «Бетті» й далі втікала. Потім за «Бетті» на кінці шварта з’явився скафандр. Боумену вистачило одного погляду, щоб найгірші його підозри підтвердилися. Без жодних сумнівів обвислі контури скафандра свідчили про те, що в ньому немає тиску й він відкритий до вакууму.

Та все одно Боумен по-дурному гукав, неначе з допомогою замовлянь міг повернути свого напарника до життя.