Розділ «Артур Кларк 2001: Космічна одіссея»

— Будь ласка.

Боумен не дуже надіявся, що це спрацює, але спробувати варто. Знов увімкнувся дисплей, а Земля вже випливла з поля зору. За кілька секунд сигнал відновився, з величезними труднощами Боумену вдалося навести приціл на центр планети. На екрані з’явився мерехтливий доктор Сімпсон, який казав: «…будь ласка, сповістіть нас негайно, якщо схема К король, Р роб…». Потім почалося тільки безтямне буркотіння космосу.

— Я не можу його втримати, — сказав Боумен після кількох невдалих спроб. — Мене відкидає помилковий сигнал керування.

— Ну, і що ми робитимемо далі?

На Пулове питання було нелегко відповісти. Вони відрізані від Землі, але це саме собою не загрожує безпеці корабля, і капітан може вигадати багато шляхів, щоб відновити зв’язок.

У найгіршому разі вони могли утримувати антену у фіксованій позиції і, разом із тим, використовувати увесь корабель як антену. Це надзвичайно складно й неприємно, «Діскавері» збився б зі своїх основних маневрів, але, якщо всі інші варіанти не спрацюють, можна зважитися й на це.

Боумен щиро сподівався, що такі надзвичайні заходи не знадобляться. Вони мали ще один запасний блок АЕ-35, а може, навіть і два, бо другий вдалося дістати ще до критичної ситуації. Та їм не треба з’ясовувати, що з блоком, слід виявити проблеми в системі. Якщо зламався резервний блок, то, очевидно, може зламатися й наступний.

Ця ситуація знайома геть усім добрим господарям. Ніхто не змінює перегорілий запобіжник, поки не з’ясує, чому він перегорів.

Розділ 25

Перша людина на Сатурні

Хоча Френк Пул уже проходив усю програму з підготовки до виходу раніше, він перевіряв кожен етап без найменшої втрати ретельності, діяти інакше в космосі було б гарним рецептом для самогубства. Астронавт ретельно перевірив «Бетті», її витратні матеріали; він мав працювати ззовні не більше як тридцять хвилин, але треба впевнитися, що на борту наявний стандартний для будь-якого виходу у відкритий космос двадцятичотирьохгодинний запас усіх життєво важливих ресурсів. Потім він наказав Еалу відімкнути люк і виїхав у безодню.

Корабель мав вигляд такий самий, як і протягом його останнього виходу, але з однією істотною розбіжністю. Перед цим велика чаша антени дальнього зв’язку була спрямована в протилежний бік від того шляху, яким подорожував «Діскавері» — назад до Землі, що кружляла близенько до теплого Сонця.

Тепер без сигналів, що її спрямовували, тарілка антени автоматично стала в нейтральну позицію вздовж осі судна, указуючи на блискучий маяк Сатурна, до якого залишалися місяці шляху. Пул подумав, скільки проблем іще постане за той час, поки вони дістануться своєї досі такої далекої мети. Якби він поглянув уважніше, то помітив би, що зараз Сатурн не ідеальний диск, обабіч планети розійшлося щось, чого людина ніколи не бачила неозброєним оком, — незначна сплюснутість, що виявляла присутність кілець. Як це буде дивовижно, думав собі Пул, коли той порох і лід заповнять небо й «Діскавері» стане супутником Сатурна! Але все пропаде намарно, якщо вони не зможуть відновити зв’язок із Землею.

Астронавт знову припаркував «Бетті» десь за шість метрів від основи антени й передав контроль Еалу перед тим, як вийти назовні.

— Виходжу, — доповів він Боумену. — Усе під контролем.

— Сподіваюсь, у тебе все гаразд. Мені теж кортить глянути на той блок.

— Ти матимеш його на тестовому столі через двадцять хвилин, обіцяю.

Поки Пул неквапливо наближався до антени, в ефірі запанувала тиша. Біля контрольної панелі Боумен чув лише дихання астронавта.

— Забираю свою обіцянку назад, бо один із гвинтів застряг. Я, напевно, закрутив його надто туго. Гоп, ну от, пішов!

Знову тривала мовчанка, а потім Пул озвався: