Розділ «Артур Кларк 2001: Космічна одіссея»

Навіть зараз він не міг повірити, що Френка вбито зумисно, це здавалося таким абсурдом. Боумен не міг збагнути, чому так сталося, що Еал, який тривалий час працював безвідмовно, перетворився на ката. Комп’ютер міг припускатися помилок, будь-хто, людина чи машина, помиляються, але щоб Еал був здатен на вбивство…

Тепер Боумен мав узяти до уваги й таку можливість, і якщо це правда, то він у величезній небезпеці. І хоч його наступний крок чітко прописано в інструкції, астронавт не знав, як безпечно взятися до його виконання.

Якщо хтось із членів команди загине, той, що вижив, має замінити його, розбудивши одного з членів команди в стані гібернації. Вайтгед, геолог, перший на черзі, потім Камінські, відтак Гантер. Процес пробудження контролював Еал, він мав діяти в разі, якщо обидва його колеги виявляться неповносправними.

Утім, був і ручний контроль, що дозволяв виконати цей процес самотужки, без утручання комп’ютера. За обставин, які зараз склалися, Боумен відчував, що краще піти цим шляхом.

Він також відчував, що одного пробудженого не досить. Якщо вже братися, то треба збудити всіх трьох. Попереду важкі тижні, йому може знадобитися стільки рук, скільки він зможе зібрати. Один чоловік загинув, половина мандрів позаду, тож запаси не стануть істотною проблемою.

— Еале, — сказав він якомога рішучіше, — передай мені ручний контроль над усіма блоками гібернації.

— Над усіма, Дейве?

— Так.

— Чи можу я нагадати, що ми потребуємо тільки однієї заміни. Інших не треба оживляти ще сто дванадцять діб.

— Я прекрасно це пам’ятаю. Але волію вчинити так.

— Ти певен, що взагалі треба будити когось із них, Дейве? Ми добре впораємося й самі. Моя пам’ять може розв’язати геть усі поточні завдання.

Це Боумену причулося, чи він уловив нотки благання в голосі Еала? І хоча ці слова здавалися виваженими, вони наповнили його ще більшими побоюваннями.

Пропозиція Еала не мала жодного стосунку до помилки в системі, комп’ютер прекрасно знав, що, позаяк Пул загинув, треба будити Вайтгеда. Але все-таки він наважився запропонувати велетенські зміни до плану місії, знаючи, що виходить за межі своїх повноважень.

Те, що трапилося до цього, ще могло бути нещасним випадком чи несприятливим збігом обставин, але це перший безпосередній натяк на бунт.

Відчуваючи, що йде по лезу бритви, Боумен відповів:

— Сталась аварія, мені потрібна допомога всіх членів команди. Тому, будь ласка, передай мені ручне управління.

— Навіть якщо ти хочеш збудити всю команду, я можу зробити це сам. Не варто тобі напружуватися.

Здавалося, Боумен спить і бачить кошмар. Астронавт почувався так, наче його допитує дуже спритний прокурор, що намагається довести його провину в скоєнні злочину, і хоч він і невинний, кожне необачне слово може спричинити катастрофу.

— Я хочу зробити це сам, Еале, — сказав він. — Будь ласка, передай мені контроль.

— Дейве, тобі й так є чим перейматися. Я пропоную залишити ці клопоти мені.