Розділ «Стівен Кінг Крістіна»

— Вітаю, — сказав Арні. — Чим можу допомогти?

— Ну, я не знаю, — відповів Джанкінс. Він усміхнувся й поглядом ковзнув повз Арні до Крістіни, оцінюючи, шукаючи пошкодження. — А ти хочеш мені чимось допомогти?

— Дуже, блядь, малоймовірно, — у голові в Арні знову запульсував біль від люті.

Руді Джанкінс усміхнувся. Ці слова вочевидь його не зачепили.

— Я просто зайшов на вогник. Як справи?

Він простягнув руку. Арні лише подивився на неї. Анітрохи не збентежившись, Джанкінс опустив непотиснуту руку, обійшов Крістіну й знову заходився її оглядати. Арні спостерігав за ним, і його губи стискалися так міцно, що аж побіліли. Щоразу, коли Джанкінс підносив долоню до Крістіни, у голові відчувався поштовх люті.

— Послухайте, може, вам сезонний квиток купити чи що, — сказав Арні. — Як, наприклад, на гру «Стілерз».

Джанкінс розвернувся й запитально глянув на нього.

— Не зважайте, — зиркаючи з-під лоба, мовив Арні.

Джанкінс продовжив огляд.

— А знаєш, — задумливо проказав він, — щось диявольськи дивне трапилося з Бадді Реппертоном і тими іншими двома хлопцями, правда?

«До сраки, — подумав Арні, — я з цим гівнярем видурнюватися не буду».

— Я був у Філадельфії. На шаховому турнірі.

— Я знаю, — сказав Джанкінс.

— Господи! Ви перевіряли, де я був!

Джанкінс повернувся до Арні. На його обличчі більше не було усмішки.

— Так, це правда. Я перевіряв твоє місцеперебування. Троє хлопців, які, на мою думку, були причетні до хуліганських дій, учинених над твоєю машиною, тепер мертві, разом із четвертим, який, очевидно, просто поїхав на ніч кататися з ними того четверга. Чималенький такий збіг обставин. На дев’ять миль завеликий для мене. Тож я тебе перевіряв, ще б пак.

Арні вибалушив на нього очі, від подиву забувши про гнів і втративши впевненість.

— Я думав, то була аварія… що вони понапивалися, перевищили швидкість і…

— Там була ще й інша машина, — сказав Джанкінс.