Лоліта

якому вiн має честь проживати. Його донька "Луїза" вже

студентка-другокурсниця. "Мона Даль" зараз вчиться в унiверситетi в Парижi.

"Рита" нещодавно побралась iз господарем готелю на Флоридi. Дружина "Ричарда

Скиллера" сконала в пологах, розвiльнившись мертвою дiвчинкою, грудня 25-го

числа 1952р., у далекому на пiвнiч захiдному поселеннi Сiра Зоря. П-нi

Вiвiан Дамор-Блок (Дамор - для сцени, Блок - вiд одного, першого з

чоловiкiв) написала бiографiю колишнього приятеля пiд каламбурною назвою

"Кумир мiй", яка на часi має вийти в свiт; критики, вже ознайомленi з

манускриптом, говорять, що це найкраща її штука. Цвинтарна сторожа, яка хоча

б якось згадана в мемуарах "Г.Г.", не повiдомляє, чи виходить хтось iз

могили. Читачевi, який розглядає "Лолiту" просто як роман, ситуацiї та

емоцiї, в ньому зображенi зосталися б дратiвливо-неясними, якби вони були

знебарвленi через кепське iнакомовлення. Щоправда, на весь твiр не можна

вiднайти й одного нечемного вислову, скажу бiльше: здоровань-фiлiстер,

призвичаєний сучасною умовнiстю брати без будь-якої огиди цiлi всипища

парканових словечок у щонайбанальнiшому американському чи англiйському

романi, буде вельми шокований вiдсутнiстю таких у "Лолiтi". Та якщо, задля

заспокоєння цього парадоксального ханжi, редактор посмiв би послабити або

вилучити такi сцени, якi з певного погляду можуть видатися "спокусливими"

(дивись iсторичне рiшення, прийняте вельмишановним суддею Джоном Вуссi,