Лоліта

залучено до обговорення деякi патологiчнi стани та збочення.

Моє завдання виявилось простiшим, анiж ми вдвох припускали. Якщо не

брати виправлення явних помилок та ретельного вилучення деяких цупких

деталей, якi, всупереч старанням самого "Г.Г.", ще збереглись в текстi, як

то деякi вiхи та пам'ятки (вказiвки на мiсця та людей, що їх пристойнiсть

вимагала мовчазно обминути, а людянiсть - пощадити), можна вважати, що цi

гiднi уваги замiтки подано в недоторканостi. Кумедний псевдонiм її автора -

його власний вигад; i природно вважати, що ця маска - через яку нiбито

горять два гiпнотичнi ока - мала залишитись на мiсцi згiдно з бажанням її

носiя. Мiж тим як "Гейз" всього лише римує зi справжнiм прiзвищем героїнi,

її перше iм'я надто близько вплiтається у найпотаємнiшу тканину книги, щоб

його можна було замiнити; втiм (як читач сам допевнився), в цьому й немає

фактичної потреби. Тi, котрим цiкаво, можуть знайти свiдчення про вбивство,

скоєне "Г.Г.", у газетах за вересень - жовтень 1952р.; його причини та мета

були б i досi таїною, якби цi мемуари не потрапили в свiтле коло моєї

настiльної лампи.

На догоду старомодним читачам, якi цiкавляться подальшою долею "живих

зразкiв" за обрiєм "правдивої повiстi", можу навести деякi вiстки, одержанi

вiд п-на "Вiндмюллера" з "Рамзделя", котрий волiв лишитись неназваним, щоб

довга тiнь невтiшної та брудної iсторiї не дотяглась до того мiстечка, у