Лоліта

шляхетнокрилi серафiми... Залюбуйтеся-но цим клубком тернiв.

2.

Я народився 1910 року, в Парижi. Мiй батько вiдзначався нiжнiстю серця,

легкiстю вдачi - та повним вiнегретом з генiв: був швейцарський громадянин,

напiвфранцуз-напiвiталiєць, iз Дунавським прожилком. Ось я роздам декiлька

чудових, глянсо-блакитних карток.

Йому належав розкiшний готель на Рив'єрi. Його батько та обидва дiди

гендлювали вином, дiамантами та шовками (розподiляйте самi). У тридцять

рокiв вiн одружився з англiйкою, донькою альпiнiста Джерома Дуна, онучкою

двох Дорсетських пасторiв, експертiв з премудрих предметiв: палеопедологiї й

Еолових арф (розподiляйте самi). Обставини та причини смертi моєї вельми

фотогенiчної матерi були досить оригiнальнi (пiкнiк, блискавка); менi ж було

тодi лише три роки, i крiм якогось теплого закуту в найтемнiшому минулому

нiчого менi не лишилось вiд неї в улоговинах та западинах пам'ятi, за якими

- якщо ви сильнi витримувати мiй стиль (пишу пiд наглядом) - сiдає сонце

мого дитинства: усiм вам, мабуть, вiдомi оцi запахущi залишки дня, якi

виснуть разом iз мошвою десь над квiтчастим живоплотом, i в якi впадаєш

раптом пiд час прогулянки, проходиш крiзь них, край пiднiжжя пагорба, в

присмерки - глуха лiтеплiнь, золотава мошва.

Старша сестра матерi, Сибiлла, яка була дружиною двоюрiдного брата мого