Лоліта

та їздити на роверi. Учив мене плавати, пiрнати, ковзати, читав менi

Дон-Кiхота i Les Mis rables, i я обожнював i шанував його, i радiв за нього,

коли випадало пiдслухати, як слуги перебирають його рiзноманiтних коханок -

солодких красунь, котрi забавлялися мною, воркуючи надi мною та ллючи

дорогоцiннi сльози над моїм веселим безматеринством.

Я навчався в англiйськiй школi, що була розташована за кiлька

кiлометрiв вiд дому, там я грав у "ракетс" i "файвс" (гупаючи м'ячем по

стiнi ракеткою або долонею); мав якнайкращi оцiнки i пречудово уживався як з

товаришами так i з наставниками. До тринадцяти рокiв (тобто до зустрiчi з

моєю маленькою Аннабеллою) мав я, пригадую, тiльки два переживання ймовiрно

статевi: врочиста благопристойна й винятково теоретична розмова про деякi

неочiкуванi явища отроцтва, яка мала мiсце в шкiльному саду троянд з

американським хлопчиком, сином вiдомої тодi кiнематографiчної акторки, котру

я рiдко бачив тодi у свiтi трьох вимiрiв; та доволi цiкавий вiдгук мого

органiзму на перлисто-матовi знiмки з нескiнченно нiжними тiньовими виярками

у пишному альбомi Пiшона La Beaut Humaine, який я нишком одного разу

витягнув з-пiд купи мармуристих волюмiв Лондон Graphic у готельнiй

бiблiотецi. Пiзнiше мiй батько, iз притаманною йому зичливiстю, дав менi всi

вiдомостi цього роду, якi на його думку могли менi знадобитись; це було

восени 1923-го року, перед моїм вступом до гiмназiї в Лiонi (де я мав