Повелителі мечів

Джайлін Ірсі належав до їхнього числа. Він був одним з останніх, а може, останнім вадагом, і називали його “Принцем в Червоній Мантії”.

У цій хроніці розповідається про нього.

КНИГА ПЕРША

В якій Коруму дають хороший урок і відсікають кінцівку.

Глава 1

В ЗАМКУ ЕРОРН

Багато-багато століть жила в Замку Ерорн сім’я вадагського принца Клонскі.

Неспокійне море омивало північні стіни замку, високий ліс підступав до нього впритул з півдня.

Замок Ерорн був таким древнім, що здавався величезною скелею, навислою над морем. Зруйнувалися колись красиві башти, сіль і вітер

сточив камені. Але в самому замку рухомі стіни змінювали форму, в залежності від погоди, і колір, в залежності від вітру. Кришталеві

фонтани в кімнатах грали складні фуги, створені як нині живучими, так і покійними членами сім’ї. Безліч галерей прикрашали картини на

оксамиті, мармурі та склі. Бібліотеки ломилися від рукописів, написаних і вадагами, і надрагами. А ще в замку Ерорн були скульптурні

майстерні, пташники і звіринці, обсерваторії, лабораторії, яслі, квітучі сади, кімнати для медитацій, операційні, гімназія, колекції

зброї, кухні, планетарій, музеї, зали для викликання духів, а також приміщення, не призначені для особливих цілей, і апартаменти тих,

хто жив в замку.

А жили в замку не п’ятсот, як колись, а всього дванадцять вадагів: старий-престарий принц Клонскі; його дружина, Калаталарна, яка

виглядала набагато молодше чоловіка; його доньки-близнючки Ілястру і Фолінра; його брат, принц Рана; його племінниця Сертреда і

його син Корум. Решта п’ятеро були слугами і далекими родичами принца. Вадаги мало чим відрізнялися один від іншого. У них

були вузькі довгі черепи; притиснуті до голови плоскі вуха без мочок; пишне волосся, яке піднімалося на вітрі, як хмари, над їхніми

головами; великі мигдалеподібні очі з жовтими зіницями і пурпурними білками; великі роти з пухкими губами і шкіра золотисто-рожевого