Гаррі Поттер і смертельні реліквії

стає геть непрозорий. Ідеться про плащ, який по-справжньому й надійно робить того, хто його

вбрав, невидимим. Плащ вічний, незмінний і здатний забезпечити постійне й непроникне

укриття, хоч би які закляття на нього насилали. Скільки ти бачила таких плащів, міс

Ґрейнджер?

Герміона відкрила було рота, щоб відповісти, та закрила його знов, помітно розгублена.

Друзі перезирнулися, й Гаррі зрозумів, що всі вони думають про одне й те саме. Так сталося, що

точнісінько такий плащ, як оце щойно описав Ксенофілій, був зараз з ними в цій кімнаті.

— Власне, — сказав Ксенофілій таким тоном, ніби завдав їм остаточної поразки

неспростовним аргументом, — ніхто з вас такого і в очі не бачив. Власник такої речі був би

незмірно багатий!

Він знову визирнув з вікна. Небо вже забарвилось у ледь помітний відтінок рожевого.

— Гаразд, — промовила збентежена Герміона. — Скажімо, плащ існує... а як же камінь,

містере Лавґуд? Та штука, що ви її назвали воскресальним каменем?

— А що з ним?

— Як він може бути справжнім?

— А доведи, що не може, — відповів їй Ксенофілій. Герміону це просто обурило.

* Але ж це... вибачте, але це просто безглуздо! Як я можу довести, що його не існує? Ви

що, сподіваєтесь, що я позбираю все... все каміння світу й перевірятиму? Тобто так можна що

завгодно оголосити реальним, якщо єдина підстава для віри в його існування — те, що ніхто не

довів протилежного!