Гаррі Поттер і напівкровний принц

екземпляр, не забувай, хай буде в безпечному місці, він мені ще пригодиться.

— А, може, заберете його відразу?

—Ясно, що ні, дурбило старе. Гарно було б, якби я, тіпа, ніс отаке по вулиці? Та дивись

мені, не продай його.

— Та що ви, нізащо... пане.

Борджин уклонився так низько, як колись, пригадав Гаррі, кланявся Луціусові Мелфою.

— Карочє, нікому ні слова, Борджин, навіть моїй старій, усік?

— Аякже, аякже, — пробурмотів Борджин, знову вклонившись.

Наступної миті голосно дзенькнув дзвіночок над дверима і страшенно задоволений

Мелфой вийшов з крамнички. Він пройшов так близько від Гаррі, Рона й Герміони, що вони

знову відчули, як затріпотів довкола їхніх колін плащ. Борджин у своїй крамниці закляк на

місці; зникла його єлейна усмішка; вигляд у нього був стривожений.

— Про що вони балакали? — зашепотів Рон, скручуючи видовжувані вуха.

— Не знаю, — відповів Гаррі, напружено міркуючи. — Він хоче, щоб йому щось

відремонтували... а ще хоче щось тут зберігати... ви не помітили, на що він показував, коли

казав “цей екземпляр”?

— Ні, він тоді був за шафою...

— Залишайтеся тут, — прошепотіла Герміона.

— Ти що?...

Але Герміона вже вислизнула з-під плаща. Поправила волосся, подивившись на своє