Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Ні! — засяяв Рон. — Послухайте!

Вони схилили докупи голови й уважно прислухалися до кінчиків струн, крізь які голосно

й розбірливо зазвучав Мелфоїв голос, ніби хтось увімкнув радіо.

— ...ти знаєш, як це, тіла, відремонтувати?

— Можливо, — припустив Борджин тоном, що явно свідчив про його небажання брати на

себе відповідальність. — Але мушу спочатку побачити. Чому б вам не принести це сюди?

— Не можу, — відмовився Мелфой. — Карочє, це має залишатися на своєму місці. Мені

тільки треба, щоб ти сказав, що я повинен зробити.

Гаррі помітив, як Борджин нервово облизав губи.

— Не маючи змоги побачити, це буде дуже важко зробити, майже неможливо. Нічого не

можу гарантувати.

— Не можеш? — перепитав Мелфой, і Гаррі знав, судячи з його тону, що він глузливо

шкіриться. — А, може, тебе переконає оце?

Він підійшов до Борджина і його не стало видно за шафою. Гаррі, Рон і Герміона

пересунулися вбік, щоб краще бачити, але видно було тільки Борджина, який трусився зі страху.

— Тільки бовкни комусь, — пригрозив Мелфой, — і розплата тебе не мине. Карочє, знаєш

Фенріра Ґрейбека? Він друг родини, і деколи буде сюди заскакувати, щоб пересвідчитись, що ти

приділяєш цьому питанню достатню увагу.

— Це зайве...

— Це вже мені вирішувати, — урвав його Мелфой. — Ну, карочє, я пішов. А цей