Розділ «Ґреґ Іґан Найближчий»

— І що б це мало означати? У мене що, якесь магічне відчуття? Я тепер можу розпізнати того, хто змінився, навіть увіч його не побачивши?

Наталі процідила:

— Ви здогадалися, ото й усе.

В її поведінці дедалі більше проглядала знервованість і намагання захиститися. Вона була розумною жінкою; вона знала, що не існує ані інтуїції, яка могла б так працювати, ані вартого довіри передчуття — за відсутності хоча б єдиного факту, яким воно могло б керуватися.

— Але це почуття було дуже сильним, — не вгавала Кейт. — Не менш сильним, ніж тоді, коли я бачила, на що перетворився мій чоловік, який лежав поруч зі мною в ліжку. І йому я теж не дозволила заговорити. Я просто знала, і це було мені так ясно, як божий день. Але тепер, якщо бути до кінця чесною з собою, — боюся, що це не вони були тими, хто змінився. Боюся…

Наталі оскаженіла. З криком накинулася на Кейт і почала гамселити її кулаками. Лінда й Ахмед схопили Наталі, намагаючись відтягти, але вона продовжувала верещати й сипати стусанами. Сюзанн заридала; її погляд, спрямований на Кейт, був повен жаху, наче та встигла прохромити серця усім її п'яти товаришам.

Кейт продовжила розпочату тираду. Їй було гидко від власної жорстокості по відношенню до жінки, яка вже й так була знищена горем, але вона була рішуче налаштована закінчити цю роботу заради тих, хто все ще був схильний іти за Наталі.

Отож Кейт продовжила, захлиналась словами:

— Боюся, що це саме я змінилася. Пес бабрався в кажанячому лайні і захворів, а я дозволила йому лизати моє обличчя. Моє обличчя, а не чоловікове і не синове. Я думала, що вони втратили все те, що робило їх людьми, але тепер я знаю: все це відбувалося в моїй голові.

— Несподіванка! — гукнув Реза з дальнього кінця майданчика для відвідувачів. На руках у нього був малюк.

Кейт нерішуче наблизилася.

— Це справді він?

Вона відразу пошкодувала про ці слова, що так необережно їй вихопилися, але якщо Реза й почув у них щось більше, ніж фігуру мови, він жодним чином цього не показав.

— Як же ж він виріс, — додала Кейт.

— О так. Я його відгодовую, щоб віддати в школу сумо.

Він посміхнувся і простягнув Майкла їй.

Кейт завагалася, боячись, що дитина не впізнáє її, адже минуло так багато часу. Проте хлопчик спокійно дивився їй в лице і жодним чином не протестував, коли вона врешті взяла його на руки.

Вони сіли всі разом на лавочку.

— Твоя борода геть вийшла з-під контролю, — промовила Кейт до Рези.

— Але ж тобі це подобається, чи не так?