Розділ «Ґреґ Іґан Найближчий»

Але вона не могла спростувати власних відчуттів: Реза, Майкл, Бет і Кріс — всі вони стали жертвами. Єдина її надія на спростування катастрофічної помилки — продовжувати ще й ще перевіряти моторошну гіпотезу. Отож доведеться переступити через свої страхи перед насмішками і звинуваченнями у зраді й таки розповісти свою історію якомога більшій кількості людей, яким колись мала причини довіряти.

На світанку Кейт вислизнула зі складу, поки усі ще спали. В неї були побоювання, що серед адептів Наталі може бути хтось, кому доручено за нею стежити, але навряд чи вони можуть тримати всіх своїх потенційних новобранців під наглядом. А якщо спробувати «здати» їх — то кому? І що сказати? Що жалюгідна купка безхатьків планує повстання? Чи оті порожні чоловіки й жінки хоча б усвідомлюють власну природу настільки добре, щоб сприймати неінфікованих як певну загрозу для себе? А якщо вони просто ляльки, які проходять життєвий шлях живих істот, який могли б прожити їхні попередні господарі, — яким чином міг би сюди вписатися будь-який сценарій, що відображав би їхню відмінність?

Прошкуючи автострадою, вона намагалася притлумити неспокій і натомість зосередитися на виборі того, кому могла б звіритися: це мав бути хтось, хто живе далеко від центру епідемії, що вразила сім'ю Наталі, і в кого не було більшої причини інфікуватися, ніж у будь-кого, випадково висмикнутого з вулиці.

Емілі була її найближчою подругою ще зі старших класів, і якщо за останні кілька років вони не так уже й часто зустрічалися, то це через те, що обоє стали надто зайнятими. Емілі відвідала Кейт невдовзі після народження Майкла, і зараз, пригадуючи ту розмову, Кейт відчула, що відразу зможе впевнитися, чи змінилося щось в макітрі подруги.

Емілі мешкала в Кумері[11], десь із сорок кілометрів на південь; пішки не дістатися. Кейт знайшла автобусну зупинку в потрібному керунку й приєдналася до невеликої черги ранкових пасажирів. Зустрілася поглядом з незнайомою жінкою, обмінялася з нею ввічливим привітанням. Випатрана чи ні? Інфікована чи ні? Якщо це захворювання поширилося так швидко, так легко, то як вона сама врятувалася? Якийсь вроджений імунітет? Якась генетична особливість? Вона врятувалася, ділячи одне ліжко з Резою, але зі скількома випатраними їй буде дозволено розділити один автобус, перш ніж удача від неї відвернеться?

Був іще ранок, коли Кейт прибула до Кумери, але Емілі працювала дистанційно з дому, отож без вагань можна було йти до неї. Кейт натиснула дзвінок; поки чекала, відчуття тривоги посилилося. Їй вже було не по собі, коли, ще не маючи жодних доказів, приміряла невтішний вирок.

Ще раз натиснула дзвінок, відтак постукала в двері.

— Емілі, ти вдома?

Із сусіднього будинку вийшов юнак.

— Гадаю, її не буде ще тиждень.

— Он як…

— Або ж вона мене обманює: загадала поливати її квіти, а сама спить цілими днями, — пожартував хлопець.

Кейт посміхнулася.

— Мені слід було спершу зателефонувати.

Дорогою до автобусної зупинки вона пригадувала, як Емілі розповідала про відрядження до Техасу на зустріч з потенційними інвесторами. Емілі тоді вибачалася за те, що заскочила з відвідинами надто скоро після того, як Кейт з Майклом повернулися з лікарні, але їй треба було їхати вже за день-два. Не те щоб Кейт зовсім забула про це; вона лише сподівалася, що Емілі до цього часу вже повернулася.

Минуло з півгодини, як автобус мчав на північ; у якийсь момент Кейт помітила, що вони минають телефон-автомат. Вона натиснула сигнал і вийшла на наступній зупинці. Чимчикуючи назад до телефонної будки, намагалась пригадати номер Емілі; минули роки відтоді, як довелося востаннє набирати його цифрами. Коли вона врешті натисла на клавіатурі те, що вдалося видобути з пам’яті, м'який синтетичний голос дав їй певний натяк на успіх:

— Набраний вами номер переадресовує дзвінок на міжнародний напрямок. Бажаєте продовжити дзвінок?

Кейт відповіла:

— Так.

Після шести сигналів почула: