РОЗДІЛ II. ПРИДОРОЖНЯ СТАНЦІЯ

У Джейкових очах промайнув лиховісний вираз.

— Привидів. І що він повернеться.

— Чоловік у чорному, — констатував стрілець. Жодних сумнівів.

— Так. Він поганий?

— Гадаю, це залежить від того, з якого боку подивитися, — неуважно відповів стрілець. Потім підвівся й швиргонув недопалок на твердий сланець. — Піду спати.

Джейк боязко на нього поглянув.

— А можна й мені лягти у стайні, разом із вами?

— Авжеж.

Стоячи на східцях, стрілець поглянув угору, і хлопчик теж підняв голову. Там, високо у небі, мерехтіла Стара Зірка, та й Стара Мати зійшла. Стрільцеві здавалося, що варто лише заплющити очі — і він почує кумкання перших весняних жаб, вдихне свіжий запах зелені, майже літній аромат уперше підстрижених газонів (і, можливо, почує млявий стукіт дерев’яних кульок: то дами зі Східного Крила, в самих лише сорочках, грають на очки, поки присмерк повільно поступається місцем повній темряві). Побачить, як Катберт і Джеймі пролазять у діру в паркані й кличуть його покататися…

Стрільцю не властиво так зациклюватися на минулому.

Він повернувся й підняв лампу.

— Ходімо вже спати.

І вони разом пішли до стайні.

Вранці наступного дня він обстежив льох.

Джейк був правий — смерділо там сильно. Після пустелі та стайні — продезінфікованих, геть позбавлених запахів — цей вологий болотистий сморід викликав у стрільця нудоту. Аж у голові трохи запаморочилося. У ніздрі вдарив тяжкий дух капусти, ріпи й гнилої картоплі з довжелезними паростками. Проте драбина, схоже, була міцною, і він спустився вниз.

Підлога була земляною, голова майже торкалася балок перекриття. Тут, унизу, й досі жили страхітливі павуки, здоровенні, з крапчастими сірими тулубами. Серед них було багато мутантів, бо ж первинна порода давно виродилася. У багатьох на ніжках були очі, деякі мали по шістнадцять ніг.

Стрілець озирався навколо і чекав, поки очі призвичаяться до темряви.

— У вас там усе добре? — нервово гукнув Джейк.

— Так. — Він зосереджено глянув у куток. — Тут якісь бляшанки. Зажди.

Обережно, пригинаючи голову, він попрямував у куток. Там стояв старий ящик із відкинутим боком. У бляшанках виявилися консервовані овочі — зелені й жовті боби, а ще три банки солонини.