І вони обидві засміялися.
— Ну, ходімо співати «Ключ».
— Ходім.
— А знаєш, цей товстий П'єр, що навпроти мене сидів, такий смішний! — сказала раптом Наташа, зупиняючись. — Мені дуже весело!
І Наташа побігла по коридору.
Соня, обтріпнувши пух і сховавши вірші за пазуху, до шийки з виступаючими грудними кістками, легкими, веселими кроками, з зашарілим обличчям, побігла слідом за Наташею коридором до диванної. На просьбу гостей молодь проспівала квартет «Ключ», який усім дуже сподобався; потім Микола заспівав недавно вивчену пісню:
В саду при місяці, як віття
Обіллє сяйво голубе,
Утішно знати, що на світі
Хтось пам'ятає і тебе!
Що, може, в ці хвилини щасні
Вона на арфі струни рве
І в пристрасті своїй прекрасній
Тебе акордами зове!
Ще день, ще два, і рай настане…
Та, ох! твій друг не доживе!
І він не доспівав ще останніх слів, коли в залі молодь приготувалась до танців, а на хорах загупали ногами й закашляли музиканти.
П'єр сидів у вітальні, де Шиншин, як з приїжджим з-за кордону, розпочав з ним нудну для П'єра політичну розмову, до якої приєдналися й інші. Коли заграла музика, Наташа ввійшла у вітальню і, підійшовши просто до П'єра, сміючись і червоніючи, сказала:
— Мама веліла просити вас до танцю.
— Я боюсь, щоб не переплутати фігур, — сказав П'єр, — але якщо ви хочете бути моїм учителем…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Війна і мир. Том 1-2.» автора Толстой Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Том перший“ на сторінці 38. Приємного читання.