Розділ без назви (1)

— Ми не повинні були їм вірити. Хіба я цього не казав? Ось що наробила наша довіра. Я завжди це повторював. Нам не слід було довіряти цим негідникам.

Але яким негідникам вони не повинні були довіряти, Вінстон уже не міг пригадати.

Відтоді війна майже не припинялася, хоча, якщо точніше, це не завжди була та сама війна. За часів його дитинства протягом кількох місяців вуличні бої відбувалися у самому Лондоні, і деякі з них він пам’ятав дуже виразно. Але неможливо було простежити за історією всього періоду, сказати, хто і проти кого тоді воював, оскільки не було жодного запису, жодного свідчення про якусь іншу диспозицію воюючих сторін, відмінну від теперішньої. Зараз, наприклад, у 1984 році (якщо це справді був 1984 рік), Океанія воювала з Євразією і перебувала у союзі з Остазією. Ні публічно, ні приватно ніхто ніколи не згадував, що протистояння між цими трьома державами колись було інакшим. Хоча насправді Вінстон чудово знав, що відтоді як Океанія воювала з Остазією і перебувала у союзі з Євразією, минуло лише чотири роки. Але це було лише уривком потаємного знання, яким він володів лише тому, що належним чином не контролював своєї пам’яті. Офіційно зміна союзників ніколи не відбувалася. Зараз Океанія воює з Євразією, а отже, — Океанія завжди воювала з Євразією. Нинішній ворог завжди втілював абсолютне зло, і це означало, що жоден союз з ним — у минулому чи в майбутньому — був неможливим.

Найстрашніше, вже вкотре думав він, відхиляючись важко назад (тримаючи руки на попереку, вони робили тулубом кругові рухи — вважалося, що ця вправа корисна для м’язів спини), найстрашніше те, що все це могло бути правдою. Якщо Партія могла маніпулювати минулим і казати про ту чи ту подію, що вона ніколи не відбувалася, — то хіба це не було ще страшніше за тортури або смерть?

Партія стверджувала, що Океанія ніколи не перебувала в союзі з Євразією. Він, Вінстон Сміт, знав, що всього лише чотири роки тому Океанія була в союзі з Євразією. Але де існує це знання? Лише в його свідомості, яка в будь-якому разі скоро буде знищена. І якщо всі прийматимуть нав’язану Партією брехню — якщо всі свідчення підтверджуватимуть цю легенду, — тоді брехня стане історією і перетвориться на правду. «Хто контролює минуле, — проголошувало гасло Партії, — той контролює майбутнє; хто контролює теперішнє, той контролює минуле». Хоча вважалося, що минуле, яке увесь час мінялося, насправді залишалося незмінним. Істинне сьогодні залишиться таким на віки вічні. Все дуже просто. Потрібна лише низка безкінечних перемог над власною пам’яттю. Вони це називають «контролем реальності». У Новомові — дводумством.

— Вільно! — гарикнула інструкторка дещо менш напруженим голосом.

Вінстон опустив руки і повільно вдихнув. Його свідомість ковзнула назад, у лабіринт дводумства. Знати і не знати, усвідомлювати цілковиту правдивість чогось, водночас повторюючи ретельно сконструйовану брехню, і притримуватися двох взаємовиключних думок, знати, що вони суперечливі, і вірити однаково в обидві; застосовувати логіку проти логіки, відкидати мораль і, водночас, претендувати на неї, вірити в неможливість демократії й у те, що Партія стоїть на сторожі демократії; забути те, що треба забути, і знову повертати його в пам’яті, коли у ньому виникає потреба, а потім швидко забути це знову: і головне, застосовувати цей самий процес до нього самого. Але найбільша віртуозність полягає у тому, щоб свідомо провалюватися в несвідомість, не усвідомлюючи того акту самогіпнозу, який ти щойно здійснив. Навіть для того, щоб зрозуміти слово дводумство, потрібно вдаватися до дводумства.

Інструкторка знову наказала стати струнко.

— А зараз подивімося, хто з нас зможе дотягтися до пальців ніг! — сказала вона з ентузіазмом. — Прямо від стегон, товариші. Р-раз-два! Р-раз-два!..

Вінстон ненавидів цю вправу, яка від п’ят до сідниць прострілювала тіло болем і часто спричиняла новий напад кашлю. Він випірнув із спогадів, які навівали приємний смуток. Минуле, подумав він, не просто змінювалося, воно руйнувалося. Бо як можна стверджувати навіть найочевидніший факт, коли про нього не має жодного свідчення, окрім твоєї власної пам’яті? Він спробував пригадати, коли вперше почув про Старшого Брата. Він подумав, що це сталося десь у шістдесятих роках, але не був певен у цьому. Звичайно, в історії Партії Старший Брат виступав вождем і охоронецем Революції від її найперших днів. Його подвиги потроху відсувалися назад у часі, аж поки досягали легендарного світу сорокових і тридцятих років, коли капіталісти в їхніх чудернацьких циліндрах на голові ще їздили вулицями Лондона у великих блискучих автомобілях або в каретах зі скляними вікнами. Хтозна, яка частина цієї легенди правдива, а яка вигадана. Вінстон не міг навіть пригадати, коли з’явилася сама Партія. Він сумнівався, що до 1960 року чув слово «ангсоц», хоча, можливо, раніше воно вживалося у своєму початковому вигляді — тобто «англійський соціалізм». Усе оповив туман. Щоправда, іноді можна було викрити очевидну брехню. Наприклад, брехнею було те, що Партія винайшла літаки, як це стверджувалося в історичних книгах Партії. Він ще з раннього дитинства пам’ятав літаки. Але годі було щось довести. Ніколи не було жодних доказів. Лише один раз у своєму житті він тримав у руках неспростовне документальне свідчення фальсифікації історичного факту. Але тоді...

— Сміт! — пролунав різкий голос із телеекрана. — Шістдесят сімдесят дев’ять, Сміт В.! Так, ви! Нахиліться нижче, будь ласка! Ви здатні краще виконувати цю вправу. Ви не стараєтеся! Будь ласка, нижче! Оце вже краще, товаришу. А зараз усім вільно і дивитися на мене.

Несподівано Вінстона кинуло у холодний піт. Але вираз його обличчя залишився повністю непроникним. Ніколи не виказувати страху! Ніколи не виказувати обурення! Навіть одна іскра в очах може зрадити. Він стояв, спостерігаючи, аж поки інструкторка піднесла руки над головою і — ніхто не назвав би цей рух граційним — з дивовижною точністю й спритністю нахилилася й вхопила пальцями носки свого взуття.

— Ось так, товариші! Я хочу, щоб ви робили це саме так. Дивіться ще раз на мене. Мені тридцять дев’ять років, і у мене четверо дітей. А зараз дивіться. — Вона знову нахилилася. — Ви бачите, мої коліна не зігнуті. Якщо захочете, ви всі зможете так зробити, — додала вона й випросталася. — Кожен, кому менше сорока п’ятьох років, може дотягтися до своїх пальців на ногах. Нам не випало честі воювати у перших лавах на фронті, але ми принаймні можемо підтримувати себе у формі. Згадайте про наших хлопців на Малабарському фронті. І наших моряків на плавучих фортецях! Ви лише подумайте, як їм там ведеться! А тепер спробуйте знову. Так краще, товаришу, значно краще, — підбадьорливо додала вона, коли Вінстон, з розгону нахилившись, уперше за кілька років таки зумів, не зігнувши колін, доторкнутися до своїх пальців на ногах.

Розділ 4

Його щоденна робота розпочалася з глибокого зітхання, якого не могла стримати навіть близькість телеекрана. Вінстон підсунув до себе мовопис і начепив окуляри. Потім розгорнув і скріпив докупи чотири маленькі паперові циліндри, які вискочили з пневматичних труб з правого боку його робочого столу.

У перегородках його кабінки були три отвори. Праворуч від мовописа — маленька пневматична труба для письмових повідомлень, ліворуч — більша труба для газет, а в бічній стіні, на відстані його витягнутої руки, була широка діра, захищена дротяними ґратами, призначена для використаного паперу. В будівлі були тисячі чи навіть десятки тисяч таких дір, і не лише у кожній кімнаті, а й у кожному коридорі, розташовані на невеликій відстані одна від одної. Їх чомусь називали дірами пам’яті. Люди знали, що має бути знищений кожен документ, і навіть коли комусь під ноги траплявся клапоть використаного паперу, мимовільною реакцією було підняти заслінку найближчої діри пам’яті й викинути туди папірець, де його підхоплював потік теплого повітря і переносив до величезних топок, захованих десь у глибинах будівлі.

Вінстон розгорнув і оглянув чотири аркуші паперу. На кожному з них було послання в один або два рядки на скороченому жаргоні — не зовсім Новомовою, але складені переважно зі слів Новомови, якою у Міністерстві послуговувалися для внутрішньої роботи. Там було написано:

час 17.3.84 с.б. промова африка виправити неточності

час 19.12.83 прогнози на 4 квартал 83 друкарські помилки звірити з нинішнім повідомленням

час 14.2.84 повідомлення мінідост про шоколад уточнити