Розділ «Дата Туташхіа роман»

Відтоді минуло вже багато років, а Туташхіа любив згадувати ту оказію й розказував Й завжди докладно, цінуючи в ній подробиці. А Іалканідзе все мовчав, чекаючи повернення Астіона.

— Ти пам’ятаєш, який носюра був у Тугуші?! — не вгавав Дата.

Іалканідзе швидко відійшов од вікна — грюкнули двері, що вели до підвалу.

— А пам’ятаєш, як він причепився — рви та й годі?..— озвався Іалканідзе, але голос його звучав дивно, він зовсім не про те думав.

Гості вечеряли, час від часу поглядаючи на кухню,— вина й досі не несли.

Рипнули вхідні двері їдальні, і Астіон поставив на стіл глеки. Відчувалася лакейська звичка: він затримався біля прилавка, чи не звелять іще чого, але гості мовчали, і він вернувся в кухню.

Чочіа поналивав вина, цокнувся з товаришем і випив одним духом. Квалтава надпив менше половини й поставив піалу на стіл. Усього того німий не бачив — він щойно ввійшов у кухню, не зачинивши дверей.

Тримаючи перед собою газету, Іалканідзе бачив і гостей, і Астіона, що метушився коло дверей.

Туташхіа дивився на Іалканідзе і по його обличчю намагався зрозуміти, що відбувається внизу.

Чочіа про щось спитав Квалтава, але Квалтава не відповів. Іалканідзе здогадався: Чочіа спитав товариша, чому той не допив.

Німий не одривав очей від гостей, розмірковуючи, чому вони не п’ють.

Раптом на обличчі в Чочіа промайнула судорога, він зблід, хотів щось сказати, але губи ворушилися, а звуку не було. Бодго Квалтава, заціпенівши, дивився на товариша, потім ураз про щось здогадався й закричав:

— На столі немає солі! Нехай принесуть солі!

Німий, зупинившись на дверях кухні, тремтів і не міг ступити з місця..

— Чого витріщився? Не чуєш? Тобі кажуть! — знову загорлав Квалтава, обернувшись до кухні.

Астіон зрушив з місця, підійшов до прилавка, схопив сіль і поставив на стіл.

Дата Чочіа сидів, заплющивши очі, дедалі більше хилячись, здавалося, він ось-ось упаде на підлогу. Квалтава долив свою піалу, витяг маузера й наказав служникові:

— Пий!

Німий глянув на Чочіа, потім на піалу, повну вина, а тоді на Бодго Квалтава й заревів. Тієї миті пролунав постріл. Астіон упав, звівся був на руку, та Квалтава вистрілив іще раз.

Туташхіа вихопив з хурджина обидва свої маузери й спитав Іалканідзе: