Розділ «Дата Туташхіа роман»

— Факультет словесності, Правда.., того, про що ми говорили, я навчилася не там.

— Я розумію... Навчити можна всього, але то — знання, а не віра, віри навчити не можна.

Через кілька хвилин булані жеребці Нано мчали нас до Ортачале.

— Скільки ж разів бачив вас Вєтров, ви не згадали?— спитав Арзнєв Мускіа.

— Згадала. П’ять разів, якщо не рахувати розмови про офіцерів.

— Ви певні цього?

— Безперечно!

— Виходить, після кожної зустрічі він ставив, очевидно, по одній крапці на аркушику біля вашого імені.

Мано взяла папірець, глянула на нього і, помовчавши, спитала:

— Ну й що ж?

Я вже зрозумів, у чому річ, і спробував їй пояснити:

— Бачиш, після тебе тут вписана Сусанна, коло неї три крапки, значить, вона зустрічалася з Вєтровим тричі. Вище від тебе — Надія Іванівна — п’ять крапок. Крім того, зверни увагу на те, як стоять крапки.

Першу крапку було поставлено перед кожним іменем. Видно, Вєтров бачив усіх по одному разу, поставив крапки і тим вичерпав перше коло зустрічей з цими жінками. За другим обходом, треба гадати, з трьома йому не пощастило зустрітися, тому після їхніх імен місце для другої крапки лишилося порожнє. За третім колом бідолаха, мабуть, так старався, що вибився з сил, без крапки лишилася тільки одна жінка — якась Алла. В Алли — дві крапки, та й ті лише на початку — одна за другою.

— Та Алла виїхала, може, з вашого міста? — спитав Арзнєв Мускіа.— Він бачив її тільки двічі, а більше не пощастило.

— Її чоловіка перевели в Темірханшуру. Він офіцер,— пояснила Нано.

— Ну звичайно, він не міг її вже бачити. В Темірханшурі свій Вєтров, і той Вєтров напевне відшукає її там!

Ми розреготалися. Хоч нічого смішного в цьому не було, та, коли людям добре одному з одним, вони легко й охоче сміються.

— Арзнєв, ти гадаєш, ті зустрічі були зумисні? — спитав я лаза.

— Зумисні?..— перепитав він.— Не знаю поки що. І звернувся до нашої супутниці: — Пані Нано!

Але вона перебила його: