Розділ «Про письменство»

Зламана сітка трималася на шурупах з кільцями, і не мало значення, візьмемо ми пласку викрутку чи хрестову: тут ти просто просовуєш її стрижень у кільце зверху шурупа та прокручуєш, наче монтировку після того, як послабиш гайки.

Дядько Орен зняв шурупи — їх було вісім, він дав їх мені на зберігання, — і відчепив стару сітку. Спер її на будинок і приклав до вікна нову. Отвори в рамці сітки акуратно порівнялися з отворами у віконній рамі. Дядько Орен схвально крекнув, побачивши це, забрав у мене шурупи й один за одним прикрутив їх пальцями, відтак затягнув так само, як відкручував, — всовуючи стрижень викрутки в кільця шурупів та прокручуючи.

Коли сітка була закріплена, дядько Орен віддав мені викрутку та сказав покласти її назад у ящик і защібнути його. Я так і зробив, але мені дещо було незрозуміло. Я запитав, нащо він тягнув Фаззин ящик аж із того боку будинку, якщо була потрібна тільки одна викрутка. Можна ж було просто принести її в задній кишені штанів.

— Так, Стіві, але, — сказав він, нахиляючись, щоб узятися за ручки, — я ж не знав, що ще, може, треба буде зробити, коли прийду сюди, правда? Найкраще брати всі інструменти з собою. Бо от не візьмеш, і раптом тут виявиться щось неочікуване, то в тебе може пропасти охота цим займатися.

Я хочу сказати, що, аби писати в міру своїх здібностей, вам слід змайструвати власний ящик з інструментами, а потім наростити достатню кількість м’язів, щоби носити його з собою. Тоді, коли побачите важке завдання, у вас не пропадатиме охота ним займатися, натомість ви братимете підходящий інструмент і негайно ставатимете до роботи.

У ящику Фаззи було три рівні. Я вважаю, що у вашому має бути щонайменше чотири. Можна, думаю, і п’ять чи шість, але настає мить, коли ящик з інструментами стає завеликий та непідйомний, від чого втрачає свій сенс. А ще вам треба всі ці шухлядки для шурупів, болтів та гайок, але де ви розмістите ці шухлядки і що покладете в них… що ж, це ваш червоний візок, чи не так? Ви виявите, що вже маєте більшість необхідних інструментів, але я раджу глянути на кожен із них ще раз, коли складатимете в ящик. Постарайтеся подивитися на них по-новому, нагадайте собі їхні функції, якщо котрийсь заіржавів (а він міг, якщо ви цим давно всерйоз не займалися), почистьте його.

Прості інструменти кладіть нагору. Найпростіший із них, хліб письменства, — лексикон. Тут можете спокійно пакувати все, що є, без найменшого почуття провини та меншовартості. Як сказала хвойда сором’язливому матросу: «Головне не розмір, серденько, а вміння користуватися».

У деяких письменників неосяжний словниковий запас; вони знають, чи існує така річ, як тлінний дифірамб або речистий ошуканець, вони не зробили жодної помилки в тестах «Додайте сил своїм словам» Вілфреда Фанка[129] за тридцять з гаком років. Наприклад[130]:

Г. Ф. Лавкрафт, «У горах безумства»

Подобається? Ось іще:

Т. Кораґессан Бойл, «Перспективні бруньки»[131]

Іще третій приклад, добротний такий, вам сподобається:

Кормак Мак-Карті, «Кривавий меридіан»[132]

Інші ж письменники користуються меншими, простішими словниками. Навряд чи є потреба в прикладах, але я однак наведу кілька улюблених:

Ернест Гемінґвей, «Велика двосерда річка»[133]

Теодор Стерджон, «Трохи твоєї крові»[134]

Дуґлас Ферберн, «Стріляй»[135]

Джон Стейнбек, «Ґрона гніву»

Речення Стейнбека особливо цікаве[136]. У ньому п’ятдесят слів. Із цих п’ятдесяти тридцять дев’ять мають лише один склад. Залишається одинадцять, але навіть таке число оманливе: Стейнбек тричі вживає «because», двічі «owner» і двічі «hated». У всьому реченні нема слів, у яких понад два склади. Будова складна, а лексикон недалеко пішов від старих книжок про Діка та Джейн[137]. «Ґрона гніву», звісно, чудовий роман. На мою думку, «Кривавий меридіан» теж, хоча там багато шматків, які я не до кінця розумію. Але що з того? Я так само не можу розібрати слова багатьох популярних пісень, які люблю.

А ще є таке, чого ніколи не знайдеш у словниках, але це все одно частина лексикону. От погляньте: