Розділ «Частина І. Генерал»

– Жодного. Я очікував цього. Насправді, патрицію, мені відразу не слід було лякатися ваших теорій і надсилати цей запит. Це кидає на мене тінь.

– Невже?

– Безумовно. Кораблі зараз на вагу золота. Громадянські війни останніх двох століть розтрощили більше половини Великого Флоту, а те, що лишилося, виглядає не найліпшим чином. Це не означає, що кораблі, які ми будуємо зараз, нічого не варті. Не впевнений, що в Галактиці є ще хоч хтось, хто зможе збудувати першокласний гіператомний двигун.

– Я знав це, – сказав сивеннець. Погляд його був замислений і неуважний. – Та я не здогадувався, що ви це знали. Отже, його імператорська величність не здатен надати вам жодного корабля. Психоісторія могла це передбачити; власне, це, певно ж, і передбачено. Мушу сказати, що «мертва рука» Гарі Селдона виграє у першому раунді.

Ріос рішуче відповів:

– У мене достатньо кораблів. Ваш Селдон ще не виграв. Якщо ситуація стане серйознішою, в мене буде більше кораблів. Поки Імператор ще не знає всієї історії.

– Справді? І про що ж ви йому не розповіли?

– Самі розумієте про що – про ваші теорії. За всієї поваги до вас, ця історія за своєю суттю є невірогідною. Якщо подальші події дадуть мені підстави і докази, тоді, але тільки за цієї умови, я визнаю, що ця справа – смертельно небезпечна. До того ж, – провадив далі Ріос, – історія, не підкріплена фактами, становить образу величності[6], що навряд чи буде приємно Імператорові.

Старий патрицій усміхнувся.

– Маєте на увазі: коли ви попередите, що його найяснішій особі загрожує небезпека від купки обдертих варварів із краю Всесвіту, він не повірить і не поставиться до цього серйозно. Тоді нічого від нього не очікуйте.

– Це якщо не брати до уваги спеціального посланця.

– Для чого вам спеціальний посланець?

– Це старий звичай. Безпосередній представник корони присутній на кожній військовій кампанії, що здійснюється за сприяння уряду.

– Справді? Навіщо?

– Так зберігається символічне особисте керівництво Імператора в усіх кампаніях. Є і вторинна функція – нагляд за вірністю генералів. Але саме це вдається не завжди.

– Це буде для вас незручно, генерале. Я маю на увазі зайве керівництво.

– Не сумніваюся, – почервонів Ріос, – але тут нічим не зарадиш…

Під рукою генерала засвітився передавач, а потім звідти з неприємним деренчанням вискочив циліндр, в якому лежало згорнуте повідомлення. Ріос розгорнув його.

– Чудово! Те, що треба!

Дуцем Барр запитально підняв брову.