Розділ «Частина ІІ Пошукова експедиція фундації»

Вона мигцем переглянула пресу, поспішно поїла, навіть не дивлячись у тарілку. І поки читала, очі туманіли від сліз. «Сантанні та Корелл здалися без бою». «Ескадра флоту Фундації потрапила в пастку у малонаселеному секторі Іфні і знищена майже до останнього корабля».

Тепер Фундація знову повернулася до того, з чого починала – до Чотирьох Королівств, об’єднаних ще Сальвором Гардіном, першим мером. Але вона досі боролася, і досі мала шанси – і хай би що сталося, Аркадія мусить попередити свого батька. Вона повинна якось передати йому вістку. Повинна!

Але як? Повсюди ж війна.

Вона запитала Тата після сніданку:

– Ви не збираєтеся незабаром у нову місію, містере Палвер? Тато сидів на галявині перед будинком, засмагаючи на сонці.

Між його товстими пальцями жевріла така ж товста сигара, і він нагадував удоволеного життям мопса.

– Місію? – ліниво повторив він. – Хтозна… Зараз я непогано відпочиваю, і моя відпустка ще не завершилася. Тебе щось турбує, Аркаді?

– Мене? Ні, мені тут подобається. Ви дуже добрі до мене, ви і місіс Палвер.

Він відмахнувся.

– Я подумала про війну, – промовила Аркадія.

– Не думай про це. Що ти можеш вдіяти? Якщо ти не можеш тут нічим зарадити, навіщо краяти собі серце?

– Але я подумала, що Фундація втратила більшість своїх сільськогосподарських світів. Вони там, мабуть, уже отримують продукти за картками.

Тато мав збентежений вигляд.

– Не турбуйся. Все буде добре.

Аркадія майже не чула його.

– Я хотіла би привезти для них їжу, ось що. Розумієте, коли Мул помер і Фундація повстала, Термінус певний час був ізольований, і генерал Ген Прітчер, який тоді змінив Мула, взяв його в облогу. Їжі виробляли дуже мало, і мій тато розповідав, що його тато розповідав йому, що тоді в них були лише жахливі на смак концентрати з амінокислот, а одне яйце коштувало двісті кредитів. Потім вони вчасно прорвали облогу і з Сантанні прийшли кораблі з їжею. Це, мабуть, були жахливі часи. Та й зараз, здається, все повторюється знову.

Запала тиша, а потім Аркадія сказала:

– Знаєте, я готова закластися, що Фундація зараз охоче заплатила би за контрабандну їжу. Вдвічі, втричі або й іще дорожче. Боже, та якби якийсь кооператив, наприклад, тут на Тренторі, взявся би за таку справу, то вони, можливо, й втратили б якісь кораблі, але можу присягнутися, що заробили б на війні мільйони ще до того, як вона закінчиться. За старих часів торгівці Фундації постійно цим займалися. Коли траплялася якась війна, вони продавали все, чого бракувало, і ризикували, випробовуючи долю. Чорт забирай, та вони заробляли два мільйони кредитів за одну подорож, і то чистого прибутку. Більше товарів просто не вміщалось у трюмах їхніх кораблів.

Тато заворушився. Його сигара непомітно згасла.

– Торгівля продовольством, кажеш? Гм… Але ж Фундація так далеко звідси!