Розділ «Частина І Пошукова експедиція Мула»

За дві години після цього Бейл Ченніс уже почувався достатньо добре, щоб пересуватися самостійно. Він запитав:

– І Мул ніколи про це не згадає?

– Ніколи. Він зберіг свої розумові здібності та Імперію, але його мотиви тепер абсолютно інші. Саме поняття Другої Фундації нічого для нього не означає, і він – мирний громадянин. Віднині Мул буде і набагато щасливішим – хоч би ті кілька років життя, що йому залишилося прожити через його хворобу. А потім, після його смерті, план Селдона буде втілюватися далі, хай би що трапилося.

– А це правда, – не вгавав Ченніс, – що Россем не є Другою Фундацією? Я міг би заприсягтися, запевняю вас, що я знаю, ніби вона тут. Я не божевільний.

– Ви не божевільний, Ченнісе, просто, як я вже казав, вас змінили. Россем – не Друга Фундація. Ходімо! Нам теж слід повертатися додому.

Бейл Ченніс сів у маленькій кімнаті, облицьованій білими кахлями, і дозволив своєму розумові розслабитися. Йому подобалося жити у теперішньому часі. Тут були стіни й вікна, а за вікнами – трава. Вони не мали назв. Це були просто речі. Були ліжко, стілець та книжки, що непоспішно перегорталися на екрані у нього в ногах. Була медсестра, яка приносила їжу.

Спочатку він докладав зусиль, щоб зібрати докупи уривки почутого. Як от, наприклад, розмову отих двох.

Один сказав:

– Зараз – повна афазія. Все очищено, і гадаю, що без шкоди для нього. Потрібно буде лише повернути первісні записи його мозкових хвиль.

Він знав ці звуки напам’ять, і вони чомусь здавалися особливими – так ніби мали якесь значення. Але навіщо через це хвилюватися?

Краще помилуватися мінливою красою кольорів на екрані, лежачи на тому, на чому він лежав.

А потім хтось увійшов і щось зробив із ним, і він на довгий час заснув.

І коли все це минуло, ліжко раптом зробилося ліжком, а він усвідомив, що лежить у лікарні, і що слова, які він запам’ятав, набули сенсу.

Він сів:

– Що відбувається? Перший Спікер був поруч:

– Ти на Другій Фундації, і до тебе повернулася свідомість – твоя справжня свідомість.

– Так! Так! – Ченніс усвідомив, що він є самим собою, і відчув неймовірні тріумф та радість.

– А тепер скажи мені, – мовив Перший Спікер, – ти знаєш, де розташована Друга Фундація?

Правда впала на його свідомість величезною хвилею, проте Ченніс не відповів. Як колись Еблінга Міса, його охопило неймовірне, приголомшливе здивування. Нарешті він кивнув і промовив:

– Клянуся зірками Галактики – тепер я знаю.