Розділ «Частина V. КОРОЛІ ТОРГІВЛІ»

— Наприклад, турботи про свій народ. З іншого боку, ви це зрозуміли б.

Комдор не зводив очей з доріжки, посипаної гравієм, коли вони неспішно прогулювалися. Його руки були за спиною й погладжували одна одну.

Меллоу спокійно продовжував:

— Досі торгівля між нашими державами страждала від обмежень, що їх ваш уряд накладав на наших торгівців. Звичайно, для вас уже давно є очевидним, що необмежена торгівля…

— Вільна торгівля! — пробурмотів комдор.

— Так, вільна торгівля. Ви маєте бачити, що це було б корисно для нас обох. У вас є речі, які потрібні нам, у нас є те, що потрібно вам. Потрібен лише обмін, що призведе до зростання добробуту. Такому освіченому правителю, як ви, другу народу — я б сказав, частині народу — не потрібно детально пояснювати цю тему. І я не ображатиму ваш інтелект, пропонуючи якісь пояснення.

— Правильно, я це розумію. Але чи розумієте це ви? — У його голосі з’явилися сумні нотки. — Ваші люди завжди поводилися настільки нерозумно. Я за будь-яку торгівлю, яку зможе підтримати наша економіка, але не на ваших умовах. — Він підвищив голос. — Я всього лише слуга громадської думки. Мої люди не приймуть торгівлі, яка несе з собою обов’язкову для всіх релігію.

Меллоу зупинився.

— Обов’язкова релігія?

— На практиці так завжди й виходить. Звичайно, ви пам’ятаєте випадок на Аскоуні двадцять років тому. Спочатку вони придбали деякі ваші товари, а потім ваші люди попросили про повну свободу для місіонерів, щоб можна було належним чином керувати цими товарами; і були створені ці Храми Здоров’я. Потім були створені духовні училища; усі релігійні служителі отримали автономні права, і що сталося в результаті? Тепер Аскоун є невід’ємною частиною системи Фундації і Великий Магістр навіть натільну білизну не може назвати власною. О ні, ні! Гідність незалежного народу ніколи такого не потерпить.

— Я вам нічого такого не пропоную, — перервав його Меллоу.

— Ні?

— Ні. Я Головний Торгівець. Моя релігія — це гроші. Уся ця містика й місіонерські фокуси мене дратують, і я радий, що ви відмовляєтеся їх дозволяти. Цим ви мені ще більш симпатичні.

Комдор пронизливо засміявся.

— Добре сказано! Фундації слід було з самого початку присилати сюди людину вашого ґатунку.

Він по-дружньому поклав руку на широке плече торгівця.

— Але ж, добродію, ви розповіли мені тільки половину правди. Ви розповіли мені, яка здобич вам не потрібна. А тепер розкажіть, чого ж ви хочете.

— Єдине, чого я хочу, комдоре, це завалити вас незліченним багатством.

— Та невже? — загугнявив він. — Але що мені дасть багатство? Справжнє багатство — це любов мого народу. У мене вона є.

— Ви можете мати і те, і інше, адже можна однією рукою збирати багатство, а іншою — любов.