Розділ «Частина V. КОРОЛІ ТОРГІВЛІ»

— Це, мій юний друже, було б цікавим явищем, якби це було можливо. І як би ви за це взялися?

— О, є різні способи. Найскладніше — вибрати серед них. Спробуймо розібратися. Ну, наприклад, предмети розкоші. Такий товар у мене є, зараз…

Меллоу акуратно витягнув із внутрішньої кишені плаский ланцюжок з полірованого металу.

— Оце, наприклад.

— Що це?

— Це потрібно продемонструвати. Ви можете знайти жінку? Будь-яка молода леді підійде. І дзеркало в повний зріст.

— Гм-м-м. Ну тоді зайдімо всередину.

Комдор називав своє житло будинком. Але в народі його, без сумніву, назвали б палацом. Для Меллоу воно мало незвичний вигляд і нагадувало фортецю. Будинок стояв на узвишші, звідки відкривався вид на столицю. Його стіни були товстими та посиленими. Усі підходи до нього охоронялися, а сама архітектура будівлі була призначена для оборони. «Саме таке житло, — з сарказмом подумав Меллоу, — повинен мати Аспер Улюбленець».

Перед ними стояла молода дівчина. Вона низько схилилася перед комдором, який сказав:

— Це одна зі служниць комдори. Вона підійде?

Комдор уважно спостерігав, як Меллоу застібнув ланцюжок на талії дівчини, і зробив крок назад.

Комдор прогугнявив:

— Ну, і це все?

— Ви б не могли опустити завісу, комдоре? Юна леді, біля застібки є невеличкий важілець. Пересуньте його вгору, будь ласка. Не бійтеся, це вам не зашкодить.

Дівчина зробила це, і коли глянула на свої руки, у неї перехопило подих:

— Ох!

Від її талії вгору піднімався потік світла, що переливалося різними кольорами й утворювало в неї над головою віночок з рідкого вогню. Здавалося, ніби хтось зірвав з неба північне сяйво й зробив з нього накидку.

Дівчина підійшла до дзеркала й заворожено дивилася на себе.

— Ось, візьміть ще це. — Меллоу дав їй намисто з сірої гальки. — Надіньте його на шию.

Дівчина так і зробила, і кожен камінець, потрапивши в люмінесцентне поле, перетворився на окремий вогник, що пульсував, виблискуючи кармазином і золотом.