Розділ «Частина V. КОРОЛІ ТОРГІВЛІ»

— Звучить непогано.

— Гадаю, що так. О, і ще одна річ, комдоре, яка щойно спала мені на думку. Я міг би переобладнати ваші заводи.

— Е… Як це?

— Ну, візьмімо ваше сталеливарне виробництво. У мене є зручні маленькі пристрої, що здатні робити зі сталлю витівки, які дозволять скоротити витрати на виробництво до одного відсотка від попередніх. Ви могли б знизити ціни вдвічі й при тому ділилися б із виробниками приголомшливими прибутками. Скажу вам так: я можу показати вам те, що маю на увазі, якщо дозволите. У цьому місті є сталеливарний завод? Це займе небагато часу.

— Це можна влаштувати, торгівцю Меллоу. Але завтра, завтра. Ви б не хотіли повечеряти зі мною сьогодні?

— Мої люди… — почав Меллоу.

— Нехай усі приходять, — доброзичливо сказав комдор. — Це символізуватиме дружбу між нашими народами. І дасть нам можливість для подальшого дружнього обговорення. Але, — його обличчя витягнулося і стало суворим, — ніякої релігії. Не сприймайте все це як відправну точку для місіонерів.

— Комдоре, — сухо сказав Меллоу, — даю вам слово, що релігія лише зменшить мої прибутки.

— Тоді на сьогодні досить. Вас супроводять до корабля.

6

Комдора була набагато молодшою за свого чоловіка. Її обличчя було блідим і спокійним, а чорне волосся зачесане назад та міцно зав’язане в пучок.

У її голосі звучав сарказм.

— Ви вже завершили свої справи, мій люб’язний і шляхетний чоловіче? Усе-все закінчили? Сподіваюся, тепер я вже можу зайти до саду.

— Не треба істерик, Лісіє, люба моя, — м’яко відповів комдор. — Цей молодий чоловік буде присутній у нас на вечері, і ви можете говорити з ним, про що захочете, і навіть слухати все, що я скажу. Потрібно десь розмістити його людей. Дякуючи зіркам, їх небагато.

— Швидше за все, це будуть ненажери, які вмолотять чверть бугая й вижлуктять бочку вина. А ви потім ще дві ночі стогнатимете через те, що вас об’їли.

— Ну що ж, мабуть, не стогнатиму. Що б ви там собі не думали, а вечеря має бути якнайщедрішою.

— О, розумію. — Вона дивилася на нього з презирством. — Ви дуже дружньо поводитеся з цими варварами. Мабуть, саме тому мені не дозволили бути присутньою під час вашої розмови. Може, ваша дрібна, висохла душа замишляє якусь змову проти мого батька.

— Зовсім ні.

— Так, я, швидше за все, вам повірю, чи не так? Якщо й існувала колись нещасна жінка, яку принесли в жертву заради політики, утягнувши в сумнівний шлюб, то це я. Я могла б знайти собі кращого чоловіка серед провулків і брудних звалищ мого рідного світу.

— Ну от що я вам скажу, моя леді. Може, вам було б краще повернутися на батьківщину? От тільки я хотів би залишити собі на пам’ять ту частинку вас, з якою я найкраще знайомий, — ваш язик. І, — він обачливо відвернув голову вбік, — якщо вже поліпшувати твою красу, то ще твої вушка й кінчик носа.