Розділ «Частина IV. Торгівці»

— Незграбної? — трохи нахмурився Понієтс.

— О, безумовно. — Ферл склав руки і м’яко підсунув їх до підборіддя. — Я не засуджую вас. Упевнений, що ця незграбність була навмисною. Я, можливо, попередив би про це його благоговіння, якби був упевнений у мотиві. Якби я був на вашому місці, то виготовив би це золото в себе на кораблі й потім запропонував лише його. Тоді можна було б обійтися без тої вистави та без ворожості, яку ви викликали.

— Правильно, — погодився Понієтс, — але оскільки я на своєму місці, я прийняв цю ворожість заради того, щоб привернути вашу увагу.

— І все? Так просто? — Ферл навіть не намагався приховати свої зневажливі веселощі. — А я думаю, що ви запропонували цей період очищення в тридцять днів для того, щоб виграти час і перетворити атракціон на щось суттєвіше. А що, як золото виявиться нечистим?

Понієтс теж дозволив собі чорний гумор:

— Це при тому, що оцінка його нечистоти залежить від тих, хто найбільше зацікавлений виявити, що воно чисте?

Ферл підняв очі й уважно глянув на торгівця. Схоже, він був і здивований, і задоволений.

— Розумно мислите. А тепер скажіть мені, чому ви хотіли б привернути мою увагу.

— Скажу. За той короткий час, що я тут, я помітив корисні факти, що стосуються вас і цікаві мені. Наприклад, ви молоді — надто молоді для члена ради старійшин — і навіть походите з відносно молодої родини.

— Ви засуджуєте мою родину?

— Зовсім ні. Ви маєте великих і святих предків; усі визнають це. Але є ті, хто каже, що ви не є членом одного з П’яти Племен.

Ферл відкинувся назад.

— При всій повазі до тих, хто має до цього стосунок, — він не приховував своєї злості, — П’ять Племен мають виснажене сім’я та слабку кров. Від цих Племен не лишилося серед живих і п’ятдесяти членів.

— І все ж є ті, хто каже, що народ буде не готовий бачити Великим Магістром будь-кого, хто не належить до Племен. І тому молодий і нещодавно підвищений фаворит Великого Магістра обов’язково матиме сильних ворогів серед великих людей цієї держави. Так кажуть. Його благоговіння старіє, і його протекція скінчиться, щойно він помре, коли цей ваш ворог безсумнівно стане одним із тих, хто тлумачитиме слова його Духа.

Ферл насупився.

— Як для іноземця, ви забагато чуєте. Такі вуха створені для того, щоб їх відрізали.

— Із цим можна не квапитися.

— Дозвольте мені вгадати. — Ферл неспокійно завовтузився в кріслі. — Ви збираєтеся запропонувати мені багатство та владу за допомогою цих грішних маленьких машин, що їх ви возите у своєму кораблі. Ну?

— Нехай так. Що змусило б вас заперечувати? Ваші стандарти добра і зла?

Ферл похитав головою.