Розділ «Частина перша. Кривава забава»

— Не кидаймось одне в одного прецедентами, містере Ґрейл. Ми люди зайняті. Я не хочу завдавати комусь неприємностей. Не хочу скандалу. Моя донька вдома й не вийде з нього в понеділок і вівторок. Так вона відбуде своє триденне відсторонення. Це справедливо. — Він знову махнув долонею.

(лови фідо молодець ось тобі смачна кісточка)

— Ось чого хочу я, — вів далі Гарґенсен. — Перше — запрошення на випускний для доньки. Випускний у старшій школі для дівчат важливий, і Кріста дуже нервується. Друге — це вже для мене — відмова від поновлення контракту з тією Дежарден. Гадаю, якби я захотів позиватися проти шкільного округу в суді, то мав би на виході рішення про її усунення і в кишені вагоме відшкодування. Але мені не подобається така мстивість.

— Тож альтернатива вашим вимогам — суд?

— Я так розумію, що йому передуватимуть слухання в шкільній раді, але це лише формальність. Так, кінцевим результатом буде суд. Важкий для вас.

Ще одна скріпка.

— За фізичний і словесний напад, правильно?

— В цілому, так.

— Містере Гарґенсен, а вам відомо, що ваша донька і ще з десяток її однокласниць кидалися гігієнічними прокладками в дівчину, в котрої почався її перший менструальний період? Дівчину, котрій здавалося, що вона стікає кров’ю й от-от має померти?

Риси Гарґенсена ледь вловимо нахмурилися, наче він хотів прислухатися до розмови в якійсь далекій кімнаті.

— Навряд чи такі заяви доречні в цій розмові. Я говорю про дії…

— Все одно, — сказав Ґрейл. — Все одно, про що ви говорите. Цю дівчину, Керіетту Вайт, назвали «дурним шматком тіста», сказали «запхни тампон» і показали низку непристойних жестів. Вона не ходила до школи весь тиждень. Це вам не схоже на фізичний і словесний напад? Мені схоже.

— Я не маю наміру, — сказав Гарґенсен, — сидіти тут і слухати це мереживо напівправдивих байок чи вашу стандартну директорську лекцію, містере Ґрейл. Я достатньо добре знаю свою доньку, щоб…

— Ось. — Ґрейл поліз до дротяного кошика на краю столу й кинув стосик рожевих аркушів на інший бік. — Я дуже сумніваюся в тому, що ви знаєте ту доньку, яка описана в цих матеріалах, так добре, як вам здається. Бо якби ви її знали, то, мабуть, зрозуміли б, що вам саме пора взятися за ремінь. Саме пора гарненько її припнути, щоб не відірвалася й не наробила великої біди.

— Ви не…

— Чотири роки в Юені, — пересилив його Ґрейл. — Випуск намічений на липень сімдесят дев’ятого, через місяць. IQ 83 зі 140 можливих. Проте бачу, що її прийняли до Оберліну. Думаю, хтось — певно, це були ви, містере Гарґенсен, — смикнув за велику кількість ниточок. Сімдесят чотири випадки призначення додаткових занять. Дозвольте уточнити, що двадцять із них — за знущання з непопулярних учнів. П’ятих коліс. Як я розумію, Кріста і компанія називають їх Мортімерами Снердами. Їм це здається дуже кумедним. Вона пропустила п’ятдесят одне з тих призначених занять. У Чемберленській середній школі їй призначили одне з таких занять за те, що вона підклала петарду у взуття однієї дівчини… У примітці до цього випадку сказано, що цей невинний жарт ледь не коштував дівчинці на ім’я Ірма Своуп двох пальців на нозі. Наскільки мені відомо, у юної Своуп заяча губа. Я описую вашу доньку, містере Гарґенсен. Вам це про щось говорить?

— Так, — сказав Гарґенсен і підвівся. Його риси легенько налилися рожевим. — Говорить про те, що ми побачимося в суді. І коли я з вами закінчу, ви вважатимете за щастя, якщо знайдете роботу мандрівного продавця книжок.

Ґрейл також сердито підвівся, і двоє розділених столом чоловіків глянули один одному в лице.

— Нехай тоді буде суд, — сказав Ґрейл.

Він помітив легеньку тінь здивування на обличчі Гарґенсена, схрестив пальці й пішов добивати, якщо пощастить, або принаймні домогтися технічного нокауту, за якого Дежарден збереже роботу, а цей шовковосракий сучий син трохи опуститься на землю.