Розділ «Частина перша. Кривава забава»

Ґрейл усе життя невтомно гнув скріпки для паперу, дер серветки й загинав аркуші. Заради Джона Гарґенсена, найбільшого юридичного світила містечка, він заготував важку артилерію — цілу коробку грубезних скріпок посередині свого письмового столу.

Гарґенсен був високим і ставним, рухався самовпевнено, мав рішучі, живі риси обличчя, з яких було видно, що цей чоловік досяг чималої майстерності у грі в соціальну взаємодію і звично випереджав інших гравців принаймні на крок.

Він був у костюмі, коричневому, замовленому в дорогому ательє, з вплетеними в тканину лискучими зеленими й золотими крихітними ниточками, який відверто соромив Ґрейлів куплений у місцевому магазині готовий екземпляр. Дипломат він носив тонкий, зі справжньої шкіри, оббитий блискучою неіржавкою сталлю. Усмішку мав бездоганну й повну штучних зубів — від такої усмішки серця жінок-присяжних танули, наче масло на розігрітій пательні. Руку тиснув з усіх точок зору першокласно — міцно, тепло, довго.

— Містере Ґрейл, я вже кілька днів дуже хочу з вами зустрітися.

— Завжди радий бачити зацікавлених батьків, — сухо усміхнувся Ґрейл. — Для цього ми кожного жовтня проводимо для них день відкритих дверей.

— Звісно. — Гарґенсен усміхнувся. — Я розумію, що ви маєте справи, а мені через сорок п’ять хвилин треба вже бути в суді. Перейдімо одразу до суті?

— Аякже. — Ґрейл поліз до коробки зі скріпками й почав нівечити першу. — Підозрюю, що ви тут через дисциплінарні заходи, яких ми вжили до вашої доньки Крістіни. Тому вважаю за потрібне повідомити, що шкільна політика щодо таких справ давно визначена. Ви працюєте в юридичній сфері й самі мусите розуміти, що гнути правила у свій бік навряд чи можливо, або…

Гарґенсен нетерпляче махнув рукою.

— Вочевидь, містере Ґрейл, ви маєте хибні уявлення про причини мого візиту. Я тут через те, що на мою доньку підняла руку ваша фізвихователька, міс Рита Дежарден. На жаль, і образила словесно. Наскільки я зрозумів, стосовно моєї доньки міс Дежарден ужила термін «гівняна».

Ґрейл потай зітхнув.

— Міс Дежарден уже оголошено догану.

Усмішка Джона Гарґенсена охолонула на тридцять градусів.

— Боюся, що догани тут замало. Я так розумію, що ця юна, гм, леді проводить у якості вчительки перший рік?

— Так. Ми вважаємо її роботу надзвичайно успішною.

— Вочевидь, ваше визначення надзвичайно успішного включає штовхання учениць спиною об шафки й здатність сипати прокльонами, як матрос?

Ґрейл ухилився:

— Як юрист, ви мусите знати, що наш штат визнає за школами право діяти in loco parentis — разом із повною відповідальністю ми отримуємо на час шкільних занять повні батьківські права. Якщо вам не знайома ця концепція, раджу подивитися справу Об’єднаного шкільного округу Монондок проти Крейнпула чи…

— Концепція мені відома, — сказав Гарґенсен. — А ще мені відомо, що ані справа Крейнпула, яку ви, адміністратори, так любите цитувати, ані справа Фріка й близько не стосуються фізичного чи словесного нападу. Однак відома ще справа Шкільного округу №4 проти Девіда. Ви про неї знаєте?

Ґрейл знав. Джордж Крамер, заступник директора об’єднаної старшої школи в четвертому окрузі, був його покерним приятелем. Тепер Джордж не дуже грає в карти. Він працює на страхову компанію після того, як узяв на себе сміливість обрізати учневі волосся. Шкільний округ мусив сплатити сім тисяч доларів відшкодування, тобто десь по тисячі за кожен чик ножицями.

Ґрейл узявся за наступну скріпку.