TextBook Школяр з зеленими очима підвівся і почав казати урок. Нешвидко, розтягаючи, читав він його, затинаючись то на тому, то на другому місці. Так підсліпий дяк читає панахиду, хмурячись і розтягаючи слова. Сумно, сонно… Щось десь стукнуло, наче упало. Роздався регіт.
– Хто то? – грізно спитався учитель.
Один з школярів підвівся і сказав, що то Гудзь заснув і, сонний, посунувся з лави.
– Гудзь! – обізвав учитель. – Сюди!
Невеличкий хлопчик з сонними зляканими очима, з жовтим у плямах лицем, вийшов насеред хати. Учитель глянув – і вказав пальцем на долівку. Гудзь стояв, мов його прибив хто гвіздком.
– Накарачки, скотино! – гукнув учитель.
Гудзь упав навколюшки… І знову тихо, і знову урок…
– А-а-а-а! – позіхнув хтось.
– Хто то? – знову гукнув учитель.
Усі оглянулись, шукаючи винуватого.
– Хто то?! – ще грізніше гукнув учитель.
Як у рот води набрали.
– Жук! – кликнув учитель.
Високий мордатий школяр піднявся з-за послідньої лави.
– Ти? – визвіривсь учитель.
– Що таке? – спитав Жук.
– Ти не чув! Не чув?! – мов ужалений, скрикнув учитель. – Телепень!
Петрусь підвівся.
– На лінійку, дай тому великантюзі напальків і скажи йому, чого він не чув.
Очі усіх уп’ялися у Петруся, а він стояв і не знав, що йому робити: чи учителя послухати, чи провалитися крізь землю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Панас Мирний. Вибрані твори» автора Мирний Панас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лихі люди (Товариші)“ на сторінці 9. Приємного читання.