Розділ «Бурлачка»

– Та й бриклива ж! Ще такої й не було у нас на фабриці, – сказав бурлака.

– Потривай, ось я вщипну її; од мене видержить, – сказав другий бурлака, присовуючись до Василини з другого боку.

Василина не встигла обернутись на другий бік, як обидва бурлаки присунулись до неї й здавили її з двох боків.

– Одчепіться од моєї душі! Чого це ви причепились до мене? – крикнула Василина й насилу видерлась з бурлацьких рук. Вона, вся червона, вибігла з казарми.

– А як зачервонілась! Потривай, прийдеш ти до нас у казарму на ніч, – крикнули бурлаки вслід Василині.

Знов задзвонили у дзвоник. Бурлаки рушили до фабрики. Василина знов сіла перед прозорим сукном, і її очі пірнули у нитки та вузлики. Вона передумала все, що витерпіла того дня, і зажурилась.

«Важке буде моє життя на фабриці, але така вже, знати, мені доля судилася, – думала Василина, важко зітхаючи. – Нащо мені було йти на ті буряки? Нащо я найнялася у того пана? А тепер зав’язала голівоньку, не розв’яжу довіку».

Ввечері знов задзвонив дзвоник. Десяцькі знов обтрусили робітниць і випустили їх з фабрики. У казармах подали бурлакам на вечерю куліш з одним кропом без сала. Голодна Василина поїла кулішу, постелилась між двома молодицями й лягла спати, прикрившись свитою.

Бурлаки й бурлачки полягали покотом на полах, де хто схотів.

Тільки що Василина задрімала, чує вона крізь сон, що з неї в одну мить хтось стяг свиту, неначе її вхопив вітер і поніс кудись. Василина кинулась.

– Хто це стяг з мене свиту? – крикнула вона на всю казарму.

– Та це, мабуть, хтось жартує, – обізвалась та молодиця, що лежала поруч з нею. – Хтось потяг свиту через мене.

– Оддайте мені свиту! Чого ви чіпляєтесь до мене! – крикнула Василина, сидячи на полу.

У темряві було чути здушений сміх. Молодиця повозила руками, налапала свиту й кинула на Василину.

У казармі знов стало тихо. Тільки що Василина задрімала, з неї свита знов знялася й полетіла на другий бік. Василина крикнула.

– Якого це ви дідька до мене чіпляєтесь! Оце лихо та й годі! Не дадуть заснути! – кричала Василина крізь сльози.

Молодиця по другий бік Василини почала кричати на бурлак, налапала свиту і подала Василині.

Не встигла Василина задрімати, чує вона, – чиясь тверда широка долоня переїхала через її лице. З другого боку хтось смикнув її за ногу.

– Гвалт! Рятуйте! – закричала Василина не своїм голосом.

Хтось побіг по казармі й трохи не вищав од сміху. В казармі всі попрокидались і загомоніли. Молодиці почали лаятись та кричати на бурлаків.