Двері відчинились, і в них ледве просунулась Івонна, геть уся закрита пакунками.
— Я переглянула список стюарда, — сказала вона, — ї залишила тільки по два кілограми перцю й кориці. Крім того, доктор Семб передав, що позичить нам спорядження польового лазарету.
— Чудово! — вигукнув я і тут згадав про оптовика, який вирішив, що гіпс потрібен мені для штучних щелеп.
— Подзвони вже ти йому, — сказав я, передаючи Івонні трубку. В цю мить телефон затріщав знову.
— Там, мабуть, якась помилка, — обернулась Івонна до мене. — Фабрика Мюстада запитує, куди прислати вісімдесят чотири кілограми різних рибальських гачків. Але ж ми беремо з собою дві тонни мороженої яловичини?
— Рибальські гачки потрібні не для ловлі риби, — пояснив я. — Ними ми будемо розплачуватись з остров'янами за роботу. Чи ти, може, вважаєш, що кілометр барвистої матерії ми беремо собі на вбрання?
Івонна цього не вважала. Зате вона сказала мені, що помічник машиніста прислав телеграму з відмовою: дружина його рішуче заперечила, дізнавшись, що їхати треба в Полінезію.
Одним стрибком я опинився біля кошика із сміттям, та повернувся засоромлений. Він був порожній.
— Що ти шукав? — спитала Івонна.
— Пропозиції інших машиністів, — буркнув я.
— Ага, — зрозуміла вона.
Дзвінок на дверях і телефон задзвонили разом. З'явився експедиційний водолаз з двома друзями і цілим оберемком ластів та дихальних трубок: вони хотіли показати мені різницю між французьким і американським спорядженням. За ними стояв невеличкий чудний чоловічок і м'яв у руках капелюх. Він хотів повідомити мені щось дуже важливе й секретне. Чоловічок був такий дивний, що я не зважився впустити його за поріг.
— Ви бачили статуї на острові Пасхи? — пошепки спитав він і озирнувся, чи ніхто нас не підслухує.
— Ні, але я саме готуюсь поїхати туди, щоб поглянути на них.
Він підняв довгий вказівний палець і, хитро посміхаючись, шепнув:
— Всередині у них сидить людина.
— Всередині сидить людина? — перепитав я, нічого не второпавши.
— Так, — зашепотів він ще таємничіше. — Король.
— А як же він там опинився? — чемно спитав я, поволі й тактовно відтісняючи гостя до дверей.
— Його туди поклали. Так само, як у піраміду. Розбийте статую і самі побачите.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аку-Аку. Таємниця острова Пасхи» автора Хейєрдал Тул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 3. Приємного читання.